Історія Свята 8 березня згадується ще з часів Стародавнього Риму, який святкували, як день вшанування жінок народжених вільними, і звали їх "Матронами".
Через роки, робітниці текстильної промисловості влаштували "марш порожніх каструль", який пройшов у Нью-Йорку в середині 18 століття. Цим вони показали своє невдоволення умовами праці, низькою заробленої платою і тривалістю робочого дня. Пройдений період часу дав нам зрозуміти про їх цілеспрямованості до своєї мети. Через пів століття 8 березня 1908 року в тому ж місті пройшов мітинг, де залишалися ті ж вимоги, який привернув суспільну увагу до своїх проблем.
Завдяки борцю Кларі Цеткін, яка борооася за рівноправність з чоловіками, у яких були набагато кращі умови праці, заснували міжнародний день всіх жінок. Відзначали його у країнах, з різним датам календаря. Тільки до 14 році двадцятого століття, дата восьме березня встановилася, і святкується до сьогоднішнього часу.
З 1966 року в СРСР Президія Верховної Ради створив указ, Міжнародний День 8 березня вважати не робочим днем, червоним числом календаря.
З роками історичні події створення цього свята йдуть на другий план, забувши про сильному дусі жіночої статі, завдяки яким він існує донині. Роблячи їх ніжними і слабкими любительницами затишку в домі. Тільки от афоризми і висловлювання нагадують про їх непохитною наполегливості, такі як, "Віддай сам, або сама візьме силою". Але ці всі якості заховані всередині, а сама жінка хоче любити і бути коханою, і знати, що у важку хвилину завжди є чоловіче плече, на яке можна з упевненістю покластися.
Наше покоління ще зі шкільної парти виховувалося поважати старших, захищати молодших, дарувати сувеніри до свят, більшість зроблені своїми руками. Одним з таких і є восьме березня, або як його звикли називати - Свято Весни, і за традицією дарували вчителям і дівчаткам зелені проліски з блакитними квіточками, показуючи веселі розучені сценки, які супроводжувалися гучним сміхом і бурхливими оплесками.
Після концерту, в якому брали участь тільки представники чоловічої статі, завершував вечір довгоочікуваний бал, де можна індивідуально приділити увагу вподобаної особи, запросивши на танок. І після закінчення всієї програми, як справжні лицарі, проводжали своїх щасливих однокласниць додому, які з ніжністю притискали до грудей лісове диво природи, здобуте нами з під холодного білого снігу.
Пройшли роки, дівчатка стали жінками, хлопчаки дорослими чоловіками, тільки з часом невеликий букетик весняних пролісків піднесений у цей день, ставати їм все миліше і дорожче, згадуючи минулі часи.
А ось сюрприз, запропонований Інститутом національної пам'яті про скасування одного з найбажаніших урочистостей наших дам, до якого вони йшли довгі століття, тим самим позбавляючи їх можливості зайвий раз звернути на себе увагу, просто не допустимо. Враховуючи шлях пройдений до сьогоднішнього часу хранительками домашнього вогнища, потрібно не забувати прислів'я, "не буди лихо, поки воно тихо".
|
