Мені завжди приємно бути свідком одруження, бачити на вулицях свого міста весільний кортеж і щасливі обличчя закоханих. Освіта нового осередку суспільства – завжди радісна подія. Дуже хочеться, щоб двоє людей, які вирішили жити разом, були щасливі до кінця своїх днів, ростили дружно дітей, ділили всі прикрощі і хороші події навпіл. Але, на жаль, іноді після весільної мішури наречені починають дивитися один на одного в іншому світлі: помічають найменші недоліки у своєму партнері, чіпляються без приводу, часто залишаються незадоволеними, незадоволеними відносинами.Це незмінно веде до сварок, скандалів і расставаниям.
Причина розпаду любові не завжди глобальна і трагічна. Іноді приводом для такої події стає побутова дрібниця, незначна деталь, надмірна гордість. Погодьтеся, через них можна переступити, якщо любов дійсно міцна і справжня. Якщо ж її немає, то перебувати один з одним не варто, адже тоді половинки, визначене нами долею, іноді можуть не зустріти нас, залишившись нещасними до гробової дошки.
Любов – це не тільки щоденне насолоду і щире щастя, але і постійна робота над собою, над відносинами. Причому це не «гра в одні ворота», адже тільки спільними зусиллями і стараннями можна підтримувати полум'я любові палаючим завжди, інакше воно може зачахнути, померкнути, згаснути, або, навпаки, обпалити партнерів, приносячи їм страждання і біль. Знати наперед нічого неможливо, але свої теплі почуття необхідно намагатися берегти, дорожити ними, адже усвідомлення втрати може прийти тоді, коли нічого повернути вже не можна.
Тисячі людей на землі розлучилися зі своїми половинками тому, що не зуміли вчасно правильно розставити пріоритети, зрозуміти важливість і значимість сім'ї, визначитися зі своїми бажаннями. Коли ж все расставилось по своїх місцях, виявилося, що любов померла, або банальна гордість не дає таким людям возз'єднатися, щоб бути щасливими. На жаль, не всім дано зрозуміти, що своїми близькими треба дорожити зараз, в цю хвилину, а не потім, коли стане занадто пізно.
|
