Твір на тему «Етюд від особи неживого предмета (книги)», 11 клас. Всі ми живі люди, у нас є потреби, думки і бажання. Давайте спробуємо уявити себе неживим предметом і поведемо від його імені оповідання. Я, наприклад, міг би уявити себе книгою і вести монолог від її імені. Я - товстий курний фоліант, лежу собі на полиці в бібліотеці протягом 25 років. Я - старожил за місцевими мірками. У мене товста картонна обкладинка, злегка затерта і занепала. Лежу на полиці важливий, в повній тиші і зберігаю в собі цікаві оповідання Антона Павловича Чехова, якими з радістю ділюся з рідкісними відвідувачами бібліотеки. Відвідувачі нині рідкісні, тому що у нас, бібліотечних книг, з'явився молодий і спритний конкурент - Інтернет. Молодий вискочка інтернет тепер цінується вище нас, книг. Інтернет дуже швидкий - варто лише набрати в пошуковику назву потрібної книги, як вискакує книжковий текст, готовий до прочитання. І не потрібно йти в бібліотеку, довго походжати між стелажами в пошуках необхідної книги і перебирати їх, відшукуючи потрібний екземпляр. То було раніше, років п'ятнадцять тому, коли я ще був молодий і обкладинка моя була новенькою і пахла друкарською фарбою. Натовпами приходили учні, школярі та студенти і забирали мене на тиждень до себе додому. Адже в ті часи я був дефіцитом, всі горіли бажанням в особистій бібліотеці мати томик із збіркою оповідань А. П. Чехова, але не у всіх була така можливість, тому що таку книгу тоді важко було дістати. Оповідання, які я і зараз зберігаю під своєю обкладинкою, проходять в школах і ВУЗах, ними зачитуються зрілі люди, які мають достатній літературний смак і люблять класику. Але рідкісні в нинішній час відвідувачі в нашій старенькій бібліотеці, тому що моторний інтернет пробрався в кожен будинок. В інтернеті навіть є оповідання, які я зберігаю під своєю обкладинкою і зміст багатьох інших книг. Але іноді трапляється диво і все ж до нас приходять рідкісні відвідувачі. У мене є постійні відвідувачі, у яких немає інтернету. В основному, це літні люди. І тоді я вирушаю в подорож - до них у гості на цілий тиждень. Мене беруть в руки і не поспішаючи перегортають мої сторінки зморшкуватими руками. А як би хотілося хоч ненадовго потрапити в маленькі дитячі ручки! Квапливі, які дуже поспішають перегорнути сторінки і тому злегка підриваючи їх. Не думайте, я не дуже на це ображаюся, але можна було б гортати мене акуратніше. Ті ж пустотливі дитячі ручки розмалювали деякі мої ілюстрації - Тонкому з оповідання "Товстий і Тонкий" домалювали другу капелюх, а Людині у футлярі домалювали ріжки. Я і по цьому неподобству сумую... В мені ще багато картинок, мені не шкода, якщо дитина домальовує що на них по своєму смаку. Дорогі діти, приходьте, поговоріть зі мною!Відірвіться від свого всюдисущого інтернету і прийдіть провідати мене - стару добру книгу!
1 2 3 4 5 Категорія: 11-й клас \| Додано: 15.12.2017
Переглядів: 501 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0