У мене є краща подруга і я цим дуже пишаюся. Її звуть Аліна. Познайомилися ми досить давно. Так вже склалося, що наші батьки купили квартири в одному будинку, тільки в різних під'їздах. Коли ми були зовсім маленькі наші мами разом гуляли з колясками, намотуючи круги з нашого мікрорайону. Природно, щоденні прогулянки їх сильно зблизили і вони стали подругами. А потім, як трохи підросли стали дружити між собою і ми.
Я не пам'ятаю жодного дня, який я провела без своєї подружки. Разом ми ходили в дитячий сад і так само разом пішли в школу. Вчимося ми в одному класі, і як ви напевно вже здогадалися, сидимо за однією партою. Навчання нам дуже подобається, на уроках ми дізнаємося багато нової інформації, яка обов'язково стане в нагоді в нашій подальшій життя. День у нас розписаний буквально по хвилинах. Після шкільних занять ми повертаємося додому, обідаємо, виконуємо домашні завдання і вирушаємо на тренування з художньої гімнастики. На цю секцію наші батьки записали нас, коли нам було по чотири роки.Прийшли до свого тренера зовсім невмілими дівчатами, зате зараз, через чотири роки тренувань, можемо показати рівень справжніх гімнасток. Не так давно, наш тренер вибрав мене і Аліну, як найкращих учениць, які поїдуть на обласні змагання з художньої гімнастики. Безперечно, ми були дуже цьому раді, адже давно мріяли показати свої вміння серед спортсменів. Тривала підготовка нашого виступу принесла довгоочікувані плоди. Боротьба за перше місце була дуже важкою, але ми впоралися і зайняли перше місце. Для мене і для моєї подружки Аліни це була перша перемога.Саме тоді, коли ми вступили на першу сходинку п'єдесталу ми зрозуміли, що з гімнастикою ми не розлучимося ні коли. У планах, досягти нових спортивних висот і заявити на весь світ про свої імена. Ми вважаємо, що це цілком здійсненне завдання, варто лише докласти всі свої сили і вміння.
Після тренувань у нас є трохи вільного часу і ми з радістю проводимо його на вулиці. Взимку граємо в сніжки і ліпимо снігових баб, а навесні і влітку, ганяємо на роликах і самокатах. Адже немає нічого кращого, ніж провести свій вільний час на свіжому повітрі, а не просидіти три години за монітором ноутбука, як воліють більшість хлопчиків з нашого класу.
Я вдячна своїм батькам, що в свій час вони здружилися і надали мені можливість познайомиться з Аліною. Тепер я точно знаю, що таке справжня дружба і як вона проявляється.
|
