Мої батьки сміються над темами творів, які нам задають в школі. Сьогодні пощастило з вільною темою, і я згадав, як в перший раз поїхав в метро. Про це і розповім.
Справа в тому, що вперше в метро я опинився тільки в другому класі. До цього я завжди їздив на машині з татом. Але коли я перейшов до другого класу, мама вважала, що тато більше не повинен возити мене, і я повинен сам добиратися до школи. Не те щоб це було в перший раз, ми і раніше з батьками їздили на метро, просто в той день я вперше опинився там один! Хоча ні, мене до турнікетів проводила мама. Але картку я доклав сам, і сам поїхав вниз на ескалаторі!
Це щастя, скажу я вам! Я буквально потрапив в казку! Мені ніхто не заважав розглядати людей, які читають журнали і щось друкують у своїх телефонах. Я тихенько розглядав всіх в усі очі. І доїхав до своєї станції. Багато днів я їздив одним маршрутом.
А потім я зрозумів, що у мене є трохи часу. І став кататися на інші станції. Так я познайомився з Київської. Там в переходах на гілки є кафе! Там люди з поклажею! З валізами. І все губляться, як перейти з синьою на блакитну. На Київській навіть москвичі губляться, як і на Арбатській. І там є кафе! Здорово пити там чай і є гамбургер. Чомусь до дитини все звертаються - як пройти з гілки на гілку. Напевно думають, що якщо дитина один, він добре орієнтується в метро. І вони завжди в паніці - багатьом треба просто вийти на поверхню до залізничного вокзалу. Вони поспішають, вони з багажем. Я знаю, як пройти, і завжди сам проводжаю до ескалаторів.
Мені дуже подобається в метро. Кажуть, в тунелях водяться всякі примари і чудовиська. Один раз поїзд зламався, ми зупинилися в тунелі.
Напевно, я піду працювати в метро. Але не машиністом і не обхідником шляхів. Я хочу проектувати станції. Мені навіть близько турнікетів подобаються чергові! Я в метро відчуваю себе на місці. А, я давно вже сам їжджу в школу. І при кожній нагоді, коли дозволяє час, катаюся на різні станції, щоб краще вивчити все метро. Я думаю, я зв'яжу з цим видом транспорту своє майбутнє життя. Мені подобається ідея кафе на станціях. Але що робити з людьми зі склянками кави і їжею в поїздах я поки не знаю, просто вони залишають сміття, можуть забруднити ненароком. Я точно знаю, що буду працювати в метро. Це філософія міста. Така ж, як в книгах про Гаррі Поттера! Може бути, я зроблю свою станцію, і прикрашу її, як, наприклад, на Комсомольській фігурами або як на Ризькій мозаїкою. Це дивовижний світ під землею, де все по-справжньому міські,але невловимо змінюються. Місто під містом. Це містичність, втілена в реальність. І вона у нас є кожен день.
|
