Якось ранньою весною мені захотілося купити пролісків. У вуличної торговки я побачив ці ніжні квіти, але, придивившись, помітив, що вони відрізняються від пролісків. Як мені потім пояснили, це був дикий сорт під назвою проліски. Мені стало дуже шкода ці квіточки, які висмикували прямо з коренями, цибулинами, і захотілося посадити їх у себе в городі, щоб вони змогли жити і далі. Тепер, як тільки розтане останній сніг, проліски оживають і радують око. Але десь далеко в лісі, вже не буде красивою галявини з першими квітами і світ стане біднішим.
У всіх країнах приймають закони з охорони природи, намагаються зберегти рідкісні види і відновити зникаючу красу. Але червона книга лише поповнюється. Напевно ще тому, що на наших вулицях продовжують продавати букети квітів, які давно взяли під охорону: лісові латаття і орхідеї, конвалії і рідкісні купени.
Не всі знають закони, мало хто розуміє наслідки винищення природи, і ще менше активістів по її охороні. Кожен повинен сам вирішити це важливе для себе питання совісті. Бути людиною-споживачем, або людиною-творцем, справжнім господарем землі.
Кажуть, що великий поет Гете дуже любив фіалки, і сіяв їх насіння скрізь, де проходив, і так робив світ гарнішим. Одні зривають квіти або садять у себе в саду, інші продають їх. А Гете прикрашав місто просто так.
Відомий композитор Чайковський надихався природою для своєї музики, Вівальді теж створював твори про пори року, як і Пришвін у своїх творах. Найбільше він любив ліс, і навіть, траплялося, продавав свої твори майже задарма, лише б врятувати від вирубки улюблену гай. У природі він знаходив найважливіші частини людської душі – її простоту і природність, відкритість прекрасного і завжди новому почуттю. А Чайковський настільки любив природу, що ставив її красу навіть вище ніж мистецтво.
Природа – це дзеркало людської душі, всі її трави, тварини і безкрає небо – наш справжній дім, який треба охороняти і берегти. Це робить нас людянішими і дає розуміння сенсу буття.
|
