Війна - це жахливе слово... Скільки горя і нещасть вона принесла. Як багато сліз було пролито в тих будинках, які приходили похоронки. Російський народ ненавидить війну, і є за що.
Більше 70-и років минуло вже з тих часів, коли фашисти напали на руську землю. Ми не чуємо гулу німецьких літаків, люди не поспішають в бомбосховища. Але жахливий період 1941-1945 років навіки залишиться в пам'яті пережили війну людей.
Мій дід - фронтовик. Коли я буваю у нього в гостях, він розповідає мені про суворі будні військового часу. Тепер, завдяки своєму дідові я знаю, яка важка дорога була до великого дня - 9 травня 1945 року. Перемога над фашистами кувалася і артилеристами, і піхотинцями, і танкістами, і льотчиками.Мій дід був стрільцем-розвідником третьої дивізії 508 полку Першого Білоруського фронту. У запеклих боях на Курській дузі він отримав важке поранення в ногу-його кістка була сильно роздроблена, сталося зараження. Внаслідок цього лікарям довелося ампутувати ногу до самого коліна.Мій дід у свої 17 років став інвалідом II групи! Скільки гірких сліз їм було пролито, скільки думок обдумано – навіть жити не хотілося... «Кому ж я без ноги буду потрібен?» - кричав він. Але знайшлися в той час добросерді люди, які змогли вмовити мого дідуся, що все в його житті скоро налагодиться, і робота знайдеться по плечу. Все так і вийшло. Працював він у повоєнний час завідувачем кінною фермою. Все своє життя мій дід проходив з дерев'яним милицею.Лише коли згадував події воєнних років і своїх однополчан, він крадькома витирав сльози, мимоволі скачуються по його щоках. Скільки поневірянь довелося винести йому на своїх юнацьких плечах: і голодні дні і холодні ночі, і фізичне виснаження. Багато раз мій дід виходив у розвідку, постійно ризикуючи своїм життям, заради своїх нащадків, які живуть зараз у вільній, сучасній країні. І я вже тепер знаю не з чуток, яким насилу дісталася російському народу перемога над фашистами. На превеликий жаль, все менше стає ветеранів тієї страшної війни.У липні минулого року помер і мій улюблений дідусь.
Я вдячний своєму дідові і всім, що беруть участь у війні солдатам і офіцерам за життя у вільній країні, під мирним блакитним небом. І від нас, багато в чому, на сьогоднішній день залежить збереження пам'яті про загиблих в роки ВВВ. Ця пам'ять - священна. Адже наші діди і прадіди боролися за незалежність своєї батьківщини від іноземних окупантів, за наше безхмарне щастя.Вічна, нетлінна пам'ять всім загиблим у тій страхітливій війні і низький, до землі, уклін всім тим, хто вижив!
|
