Твір для 7-го класу на вільну тему
«Безцінні фотографії»
У кожній родині ще можуть зберігатися старі фотографії в альбомах. Як дивно виглядають в них ще молоді наші предки - бабусі й дідусі. За цим відбитками їх життя можна судити про ті часи, про моду, роботі, їх розвагах та побут.
Такий альбом нам в подарунок привезла моя бабуся. Ми весь вечір роздивлялися ці старенькі, пожовклі фотографії, моя мама згадувала своє дитинство і у неї з бабусею навіть сльози на очах виступили. Але тут найбільш цінними фотографіями виявилися знімки з дідусем. Він пішов на фронт, коли моїй мамі було лише два рочки і вона мало пам'ятає свого батька. З тих пір його не бачив більше ніхто - він героїчно загинув на Курській дузі, підірвавшись на ворожій міні.
В молодості він був симпатичним і завжди усміхненим хлопцем, а потім чоловіком моєї бабусі. З фотографій на нас дивилося відкрите, з чесним поглядом, сяюче обличчя. У дідуся були трохи кучеряве волосся, прямий ніс як у мене. Ще очі дідуся дивилися з добротою і деяким сумом. Він ніби відчував, що не доживе до наших часів і ніколи не побачить онуків. Вже тоді його лоб був покритий дрібними зморшками, а руки були сильними і мозолистими. Бабуся повідомила, що він працював сталеваром на заводі і часто подавав раціоналізаторські пропозиції для поліпшення роботи цеху.Але це було до війни...
На фотографіях дідусь завжди одягнутий скромно: широкі штани і сорочка з широким коміром. Часто він знятий в спортивному трико і майці. Тоді було видно його широкі плечі й потужні біцепси. За силу і скромність бабуся в молодості і полюбила цього веселого хлопця. А ще він чудово вмів грати на гармоні і був душею компанії. При цьому дідусь ніколи не курив і не пив спиртного. Він був чудовим другом для інших людей і ласкавим, чесним сім'янином у шлюбі. Годі й говорити, що його загибель для бабусі стала величезним ударом.Адже тоді вона була молода і сильно любила дідуся, та й зараз плаче за ним. Часто старі фотографії зображували ще молодого дідуся і моїй ще маленькою мамою на руках. Він сильно любив її і хотів ще дітей. Не збулося... Все їх спільне життя зіпсували німецькі фашисти, які захотіли зробити їх своїми рабами. Не вдався злий умисел, а й дідуся не стало.
Тепер я сам іноді переглядаю старі фото з бабусиної альбому. Я переживаю її життя заново, милуюся своїм дідусем. Ці знімки навчили мене дивитися на життя новими очима і цінувати наш мирний час.
|
