Твір на тему «Внутрішній світ людини», 9-й клас
Внутрішній світ людини – це світ його душі, в якій є почуття, емоції, думки, уявлення про навколишню нас дійсності. У одних людей внутрішній світ наповнений емоціями, фарбами, відчуттями, в інших він сірий і похмурий. По реакцій і вчинків людини судять про внутрішній світ людини. Ось приклад з життя в знак підтвердження моїх слів.
Безумовно згоден з людиною написав текст про те, що «письменнику, придумав історичний сюжет, необхідно відмінно знати епоху, в якій відбувається подія.» Ось із-за цього моя картина буде про радянських воїнів, які з світанком 4 вересня 1941 року відвоювали мій рідний городок. Ми, Горлівчани, свято бережемо пам'ять про звільнення нашого міста, в той великий і не забувай день для нашого міста.Кожен раз на заняттях по темі мужності, які проводять у нашому історичному музеї або біля обелісків і пам'ятників, ми з величезною вдячністю і делікатним трепетом в душі згадуємо героїв того часу, яким зобов'язані життям.
За автовокзалом знаходиться сквер, в якому на пагорбі стоїть танк Т-34. Кожен місцевий житель зі шкільної лави знає, що в пам'ятці укладено два скоєних подвигу під час Горлівського звільнення: танкістами розбита оборона ворогів і героїчна загибель екіпажу однієї з тридцатичетверок в бою на узліссі за церквою. Якщо я писав би полотно, то обов'язково зобразив на полотні ці героїчні вчинки. Полотно пронесло б пам'ять про подвиги крізь час, для майбутніх поколінь.
Далекий, але не забутий сорок третій рік. Збираючись відступати, фашисти облили бензином терикон шахти "Кочегарка". Неймовірних розмірів вогонь горів кілька днів, наводячи жах на жителів міста. Але вогонь з пекла не зміг зупинити наших визволителів.
Танк шахтаря прорвав не пробиваемую оборону фашистів. Доїхав під шквальним вогнем з гармат, до узлісся, найвищої точки над містом. Екіпаж танка з чотирьох чоловік вів три дні запеклий бій з німцями. Знищив три протитанкові гармати і сотні фашистських солдатів. Німці підбили танк, але відважний екіпаж під шквальним вогнем зміг відремонтувати поранений, безсмертний танк і найперші увірвалися на вулиці рідного міста.У своїй уяві я уявляю таку картину: - центральну вулицю міста, по центру стоїть танк т-34, права гусениця обійнята полум'ям, охоплені жахом швидкої смерті фашистські солдати рятуються втечею, їхні обличчя спотворені від страху, а за танком – символ донецького краю – терикон, охоплений червоними язиками полум'я, зліва худа фігура маленької дівчинки-дитини з пучком степових квітів, зібраних в торопят, це Женя Федотова, очевидиця давніх подій, в ті страшні роки – моя ровесниця.
День визволення рідного міста вписаний в історію Росії, кров'ю, людьми, які загинули у кровопролитних боях за визволення Києва від фашистських загарбників. Життя і смерть – не тільки факт історії, але і факт залізної волі солдатів, які не боячись, вперед грудьми, йшли на смерть за своє рідне місто. Непохитна хоробрість і мужність не змогли здригнутися, виконуючи обов'язок захисту батьківщини. Вони змогли досягти перемоги над фашистськими загарбниками. А ми повинні зберігати пам'ять тих часів і шанувати перемогу над фашистами, покоління за поколінням.
|
