Твір на тему «Кожна дитина гідна сім'ї», 10-й клас
Моя мама працює в педагогічному коледжі, і разом з нею я часто приходив у гості до дітей, які перебували в інтернаті. Це був не звичайний інтернат, а саме для дітей з обмеженими можливостями.
У цьому закладі були різні діти, деякі у свої п'ять років не могли й слова сказати, деякі погано ходили, у решти були проблеми із зором чи слухом.
Звичайно, коли ми перший раз їх побачили, нам було трохи страшно. Ні, не з-за їх хвороб, а тому що ми не знали, як з ними поводитися, щоб не завдати їм шкоди. Але ці діти так раділи нашому приходу, що всі наші переживання разом зникли. Вони були такі щирі і щасливі.
Після таких відвідин ти починаєш розуміти, що зовсім не важливо, якою дитина. Адже ці діти були такі ж, як звичайні, які виховуються вдома і в яких відмінне здоров'я. Вони також раділи, бачачи, що до них приходять, з ними грають, звертають на них увагу і, звичайно, дають їм солодощі, що буває рідко в таких закладах, так як виховательки відразу ж хотіли заховати цукерки, які ми принесли дітям. Після такого розумієш, що тут не все так гладко, як може здатися на перший погляд.
Кожна дитина унікальний і до нього потрібний особливий підхід. У сім'ях, незалежно від кількості дітей, батьки приділяють увагу кожному на відміну від закладів інтернатного типу. Ні, я не хочу сказати, що в них не приділяють уваги своїм вихованцям. Просто на сьогоднішній день в цих закладах занадто багато дітей, і вихователі просто фізично не встигають приділяти увагу кожному. До того ж у таких закладах часто вихователі можуть виділяти серед дітей улюбленців і піклуватися про них більше, ніж про інших. Звичайно, не всі так роблять, але, на жаль, такі випадки бувають.
І це величезна помилка. Адже дітям, які перебувають у дитбудинках не вистачає цього уваги, турботи і просто спілкування. Багато хто не розуміють, чому діти, які були виховані в таких установах часто потрапляють у погані компанії і ведуть аморальний спосіб життя. А все тому, що у них не було рідних людей, які підтримали та допомогли у важкі хвилини, і їм довелося шукати однодумців.
Дітям з дитбудинків дуже складно знайти родини. Багато пар якщо й вирішуються взяти під свою опіку дитину, то лише того, кому ще немає більше трьох років, з хорошою спадковістю і, бажано, щоб колір волосся і очей були такими, як вони хочуть. Якщо і підбереш по зовнішності дитини, то з спадковістю виникають питання. Адже діток з хорошою спадковістю в таких установах одиниці.Але багато є тих, кому більше трьох років, у яких можливі проблеми зі здоров'ям, невідповідна спадковість, але які мріють про сім'ю і гідні її не менше за інших, адже саме сім'я формує нашу поведінку, характер і робить з нас особистість. Завдяки їй ми ті, хто ми є. Сім'я це люди, які завжди поруч і, незважаючи на всі наші недоліки, люблять нас такими, які ми є, а головне, люблять не за щось, а просто так.
|
