Деякі люди живуть за таким принципом, що майбутнє для них має першорядне значення. Вони вважають, що необхідно обмежувати себе в сьогоденні, збирати гроші на завтрашній день, або відкладати сьогоднішні справи на потім. Я з такою позицією не погоджується, адже немає ніякої гарантії того, що людині судилося прожити довге життя. Інші вважають за краще не будувати масштабні плани на перспективу і існувати в мріях, а займаються вирішенням конкретних нагальних проблем, тішать себе саме зараз, а не через якісь там десять років. Подібний образ думок теж не зовсім коректним.Адже вичерпавши весь потенціал сьогодні, можна просто знищити своє майбутнє. Найадекватніше шукати так звану золоту середину. Необхідно органічно поєднувати свою справжню життя з думами про подальші події. Є люди, які думають, що їх існування в світі безмежно, що всі справи можна відкласти на деякий час, присвятивши себе розваг і відпочинку. Таких індивідів можна порівняти з Бабкою з відомої дитячої казки. Вони живуть сьогоднішнім днем, легко і безтурботно, а коли настають суворі дні, починають кусати себе за лікті. Але вже пізно. Вибудувавши ж грамотний розпорядок, можна розраховувати на розміреність і міцний фундамент під ногами.Ми народилися на світ не тільки для задоволення власних потреб і примх, але і для того, щоб розвивати людство в цілому, продовжувати рід, думати про благополуччя дітей. Друга категорія людей постійно панікує про те, що в майбутньому їх чекає «чорний день». Тому вони живуть дуже скромно сьогодні, економлять на всьому, терплять позбавлення, складаючи при цьому свої заощадження «під матрац». До речі, я не раз стикалася з подібними особистостями. Не поділяю цю точку зору. Який сенс бути нещасним зараз заради туманного майбутнього? Ось впаде цеглина на голову, або який-небудь божевільний громадянин розстріляє тебе в натовпі. Навіщо тоді потрібні будуть накопичення? Лише на похорон. Я відношу себе в третю групу, члени якої рівномірно розподіляють обов'язки та розваги між сьогоденням і майбутнім. В такому разі я при будь-якому розкладі залишуся у виграші. Якщо мені судилося померти рано, я не буду нарікати на те, що не встигла випробувати ніяких радощів життя. Якщо ж мене чекає довгий шлях, то я впевнена в тому, що моє існування буде гідним, а мої діти залишаться забезпеченими.
1 2 3 4 5 Категорія: 10-й клас \| Додано: 17.04.2016
Переглядів: 570 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0