Твір на вільну тему (10 клас)
«Останній ветеран»
В селі залишився останній ветеран. Про нього мало хто знав з сучасної молоді. Ветеран, ніколи не ходив на урочистості, присвячені дню Великої Перемоги, і лише найближчі йому люди знали, що він був справжнім учасником бойових битв.
Часто буває так, що люди, які справді воювали, після війни намагаються ні з ким про це не говорити, наче нічого й не було. У той час, коли інші, тільки краєм ока бачили війну, розповідають про свої подвиги з таким захопленням, ніби це вони особисто виграли війну.
Хоча, тих, хто дійсно воював, особливо у найважчі дні і в роки війни, давно вже покинули цей світ, і ніхто про них вже й не пам'ятає. Справжніх героїв, давно вже немає в живих. Залишилися в основному ті, кому на початок війни було по 15 - 20 років.
Це зараз вже, по пришестю багатьох років, молодим здається, що всі старі були учасниками війни, і всі вони герої. Якби все було саме так. Насправді все по-іншому.
Але останній, сільський ветеран, дійсно воював. Воював по-справжньому. Був поранений і нагороджений бойовим орденом. І не зараз, як прийнято нагороджувати, тому що ветеран прожив ще один рік, а в ті важкі для країни роки, коли йшла кровопролитна війна.
Про ветерана дізналися випадково, коли в село прийшов запізнілий орден. Тоді ветерану довелося розповісти учням про свою бурхливу молодість. Як у вісімнадцять років добровольцем пішов на фронт, як бився, як особисто вбив німця, про що досі шкодує, і як був поранений в Польщі. У кожного була своя війна.
Далеко не така, якою її прийнято зображати у художніх фільмах. Хтось воював по-справжньому, і бачив ворогів дуже близько. Хто-то за всю війну не бачив жодного. Справжніх героїв давно вже немає, а ті, хто залишився, намагаються не згадувати зайвий раз про те, що було, і що їм довелося пережити.
Деякі люди кажуть, що війна існує, поки на землі живий хоч один її учасник. Виходить, що війна повністю закінчиться, коли в селі не залишиться жодного ветерана брав у ній участь. Це стосується і нашої величезної країни. Війна буде існувати, поки живий хоч один ветеран.
Коли їх не стане, про неї, звичайно, теж будуть пам'ятати. Але вже не так. Війна перетворитися у щось далеке, і майже міфічне. Сучасним поколінням буде вже не до неї. Але, поки живий хоч один ветеран, ми всі повинні пам'ятати, що вони для нас зробили.
Вони теж були молоді, теж не хотіли вмирати, але, коли прийшла біда, піднялися на захист своєї Батьківщини. Зробили все, що було в їх силах. Ми повинні берегти мир і не забувати, якою дорогою ціною він нам дістався.
|
