У центрі оповідання глибоко соціального, філософського та ідеологічного роману Достоєвського "Злочин і покарання" знаходиться бідний студент Родіон Розкольників. Якщо стежити за сюжетом, то ми бачимо опис вбивства і каяття про нього, у вигляді душевних переживань головного персонажа. Але варто копнути глибше, як перед нами оголюється зовсім інша смислова лінія роману. Ми бачимо процес утворення, розвитку та краху ідеї про Надлюдину. Автором цієї ідеї виступає сам Розкольників. Згідно з нею, все людство ділиться на дві категорії: ті, хто вершить долю, здатний змінювати хід історії і є корисним для суспільства. І друга категорія тих, хто лише даремно топче земну твердь, люди, які не мають права щось вирішувати. До других студент відносить жадібну стару лихварку. Своїм завданням він бачить звільнення світу від подібної "бруду". Але скоївши злочин, студент неминуче починає розчаровуватися у вірності власної теорії. Всередині студента розгорається вогонь протиріччя між принципом "все дозволено" і внутрішньої любові до людства. Розкольників вбиває не тільки стару, але і самого себе. У цьому полягає головна трагедія цього заплутався людини. Скоєне вбивство переносить студента в ту категорію аморальних людей, якою він намагається протистояти на початку розповіді. З великою психологічною точністю автор дозволяє нам простежити всі душевні терзання головного персонажа роману. Теорія не витримує перевірки реальністю. Життя вносить свої корективи. Герой приречений зазнати краху своїх умовиводів. І ми співчуваємо Раскольникову і радіємо чудесного зцілення його душі у фіналі.
1 2 3 4 5 Категорія: 10-й клас \| Додано: 25.01.2020
Переглядів: 264 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0