Роман Достоєвського "Злочин і покарання" є перлиною російської літератури. Автор розкрив у ньому проблеми суспільства того часу, а так само змусив читача співпереживати внутрішнім терзаниям головного героя від першої до останньої сторінки. У центрі сюжету ми бачимо бідного студента Родіона Раскольникова. Його матеріальна неспроможність різко контрастує з багатим внутрішнім світом. Юнак плекає власну ідею світобудови — теорію про нерівність людей, про існування Надлюдини. Відповідно до цієї теорії всі люди діляться на дві категорії. До першої належать ті, чиє слово і дія несе лише деструктивний ефект в суспільстві. Це своєрідний "сміття", що заважає нормальному існуванню і розвитку людей другої категорії. Останні, навпаки, мають право голосу і здатні вершити вчинки на благо людства. Відносячи себе до "золотої половині", Розкольників вершить власне правосуддя і здійснює вбивство. Але тут ми стикаємося з зворотною стороною медалі. Убивши стару лихварку, юнак автоматично стає тією людиною, з якими він так хотів боротися. Почуття протиріччя, душевні терзання, відчуття провини — все це зводить студента з розуму. Бідолаха шукає вихід і не може знайти його самостійно. Йому на допомогу приходить інший центральний персонаж роману — Сонечка Мармеладова. Вона вчить Раскольникова християнської любові до ближнього, показує йому, що таке самопожертва. Через її "уроки" до Раскольникову приходить каяття у його злочині і зцілення хворої душі. Головним порятунком для людської душі Достоєвський називає почуття Любові. Саме вона здатна штовхати людину на подвиги, жертвувати собою і виліковувати самі глибокі душевні рани.
1 2 3 4 5 Категорія: 10-й клас \| Додано: 14.02.2020
Переглядів: 258 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0