Колись Конфуцій сказав про те, що необхідно бути суворіше до себе і поблажливіше до оточуючих.
Не можна підходити до оточуючих з тією міркою, з якою ми підходимо до себе. Не можна вимагати від них бути краще і досконаліше. Вимагати це треба від себе.
Нам самим буває дуже важко тримати себе в рамках добра і милосердя. Милосердя-це рідкість. Щоб виявляти його, необхідні іноді й сміливість і рішучість. У цьому парадокс людського характеру.
Дуже часто в нашому суспільстві можна спостерігати прояви агресії і брутальності. І тоді навіть самі добрі наміри можуть не досягти мети. І тоді від людини вимагається вміння відстояти свої принципи. Тому якщо чоловік потрапив у скрутну ситуацію, він не повинен замикатися в собі.
Він повинен навчитися просити про допомогу. З іншого боку, необхідно розвивати в собі мужність і сміливість. Адже вони знадобляться, щоб допомагати іншим. Та й для самої людини розвиток таких якостей, як самодисципліна, працьовитість і терпіння принесуть відчутну користь. Вони допоможуть йому позбутися від багатьох шкідливих звичок, від ліні, тягне його назад.
Не треба боятися складних ситуацій. В такі моменти людина стає сильнішою. У нього з'являється можливість перевірити себе. У важких життєвих ситуаціях і не перевіряються найголовніші людські якості.
Згадаймо дитячу пісеньку «Дорога добра». Вона про те, що завжди, в будь-якій життєвій ситуації, необхідно йти дорогою добра, не зраджуючи своїм принципам, як би не було важко. Буває, що життя ставить перед нами непрості завдання, але тільки людина, яка по-справжньому суворим до себе, зможе вирішити ці завдання на п'ятірку.
|
