|
У повісті «Село» (1910) Бунін відобразив зміни в житті Росії, в житті селян і міщан, передчуття загибелі селянської села, загибелі старої Росії.
У повісті автор описує невтішну картину злиднів російської села, російського народу. Бунін в даному творі зображує не просто сільських жителів, а душу російського народу (селянського та міщанського стану), її своєрідні риси, риси національного характеру російської людини.
Особливістю повісті Буніна є висвітлення найбільш темних сторін життя російської села: жорстоких вдач і звичаїв народу, дурниці сільських мужиків, бідності і заскнілості. Бунін фактично першим зі своїх сучасників показав у своєму творі життя руського народу, руської села без прикрас, абсолютно не ідеалізуючи її.
У «Селі» немає чіткого сюжетного дії, визначеного оповідача, немає і чіткого конфлікту, рушійного дію. Епізоди непотрібних сутичок мужиків з разорившимися дворянами чергуються зі сценами повсякденного сільського життя у всій її красі. Автор описує Дурновку очима своїх героїв – Тихона і Кузьми Красових. Саме через призму сприйняття героїв, через їх полеміку читач зможе побачити істинний образ російського села. Життя села в період насувається революції по-справжньому жалюгідна, не знає шляхи подальшого розвитку, можна сказати, що село приречена на неминучу загибель. Більше немає ніякої надії на відродження. Жителі російської села перетворилися в справжніх дикунів, тупих, жадібних, заляканих людей, що не мають у силу не залежних від них обставин надій на майбутнє.
| 
