Подібна ситуація, якщо зробити екскурс в історію, існувала завжди. І, схоже, що вирішити її, не придаваясь різних компромісів, просто неможливо. Розглянемо деякі ситуації. Мати, чи батько, просять сина, коли той повернеться з занять, зробити деяку роботу. При цьому, скрупульозно пояснюють, як саме її зробити, щоб дійсно, вийшло. Що ж робить старшокласник? Спочатку, він ображається на те, що йому усе так детально пояснюють. Мовляв, він вже дорослий, нічого йому не треба пояснювати, він сам все вміє і т. д. Він, природно, «пропускаючи мимо вух» все те, що йому розповіли і показали батьки, починає це робити по-своєму. Зовсім не важко здогадатися, що у нього нічого не виходить, і він просто все зіпсував. Наступна ситуація. Так само, старшокласника або старшокласницю, батьки просять допомогти, але отримують у відповідь відмову. Мотивування, в цьому випадку, може бути найрізноманітніша. «Безглуздо», «А для чого це потрібно?», «А що, саме, я це повинен робити? Чому, я?» і т. д. Відмовок, як уже говорилося, може бути скільки завгодно. Мета одна - нічого не робити. Що ж служить «виною» подібних ситуацій, які переростають у конфлікти? В першу чергу, це те, що підліток ніяк і ні в яку не хоче визнати те, що у нього ще дійсно, дуже мало досвіду і вправності у багатьох справах. Він хоче здаватися дорослішими, мужніше і т. д. Але, толком, сам не розуміє, як це можна висловити. Він не вважає, що його «повна незалежність», а, простіше кажучи, упертість, просто породжує конфлікт, тим більше, що він не правий. Він вважає себе абсолютно правим, завжди і у всьому. Дійсно, дитяче та підліткове самолюбство і гідність дуже вразливі, вони ще не сформовані, і коли йому кажуть, як і що робити, то для підлітка це вважається мало не приниженням. А чи не простіше, послухати старших, і навчитися? Якщо розглядати другу ситуацію, то тут взагалі все просто до банальності. Вина подібній ситуації, яка і викликала конфлікт – проста лінь. Підліток просто, нічого не хоче робити, шукає будь-які причини, щоб виправдати свою поведінку. Але, якщо вдуматися, то чи варто себе так вести? Адже, як відомо, «посієш звички – пожнеш долю!» Якщо людина, з самого дитинства, систематично привчає себе нічого не робити, шукати для себе всілякі виправдання, а вже, тим більше, «перекладати свою роботу і обов'язки на інших людей, то можна здогадатися, що з такої людини нічого не вийде. Зрештою, від нього почнуть повертатися люди, і, врешті-решт, він залишиться один. Пройде не багато часу, і він, не тільки комусь, він сам собі перестане бути потрібним. Так, подібна поведінка такого плачевного результату? Чи Не простіше, вчитися, накопичувати знання і робити все те, про що просять батьки? Адже, як відомо, вони ніколи не попросять зробити щось погане. Може, варто до них прислухатися?
1 2 3 4 5 Категорія: 11-й клас \| Додано: 25.09.2017
Переглядів: 506 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0