Цей невеликий розповідь був виданий через 11 років після Великої Вітчизняної війни. Задум написання твору з'явився давно, ще навесні 1946 року. Послужила тому зустріч Михайла Олександровича з невідомим йому фронтовиком, який повідав свою історію-сповідь. Шолохов пообіцяв собі, що обов'язково напише про це розповідь. Тільки через 10 років, після прочитання декількох книг зарубіжних авторів, він за тиждень створив оповідання «Доля людини». Образ головного героя розкривається з допомогою різних художніх прийомів, через взаємовідносини Андрія з іншими людьми, його вчинків тих чи інших ситуаціях. Позиція автора по відношенню до Соколову зрозуміла читачам, оскільки він за допомогою різних літературних методів дає свою оцінку діянням героя. Розповідь ведеться від першої особи, таким чином, персонаж сам характеризує свої дії. Зустріч читача з Андрієм виникає в той момент, коли він журиться над своєю долею, питаючи, за що його так життя покарала і покалічила. Перед читачем виникає простий російський мужик, одягнений у ватник, який сам же і заштопал. При всій зовнішній занедбаності солдата до нього відразу ж виникає симпатія і співчуття. Його великі руки нагадують про важку роботу, яку він кожен день виконував спочатку за кермом машини, потім в полоні у німців. Багато письменників, зображуючи своїх героїв, окрему увагу приділяють очам, які вважаються дзеркалом душі. Шолохов не раз під час розповіді звертається до цього прийому. На початку оповідання автор малює Соколова з очима ніби посипаними попелом, що говорить про пережиті нещастях. Коли ж головний герой закінчує свою розповідь про загиблих родичів – дружину, двох дочок та сина, то очі його стають тьмяними. З'являється порівняння з мертвими зеницами, що характеризує наскільки важливі для Андрія події минулих років. Про гідність і гордості головного героя можна зрозуміти через епізод, коли, перебуваючи в полоні, він випив запропоновану фашистом горілку, не закушуючи. На той момент солдат був голодний, але своїм вчинком показав, що давитися подачками ворога не бажає. Широта російської душі розкрита в ситуації з їжею, яку він отримав від коменданта Мюллера, чесно розділивши всі між полоненими. Пройшовши через полон, втрату близьких, Андрій не озлобився, зберігши почуття власної гідності. Доля дарує йому зустріч з сиротою Ванею, в якому Соколов бачить свою споріднену душу. В оповіданні Шолохов узагальнив життя одного російського солдата, його доля – це доля багатьох людей, які у війну втратили близьких, зберігши при цьому людську душу.
1 2 3 4 5 Категорія: 11-й клас \| Додано: 16.12.2016
Переглядів: 665 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0