Твори, в яких піднімаються проблеми вічних цінностей – це, мабуть, найважчі, але і самі улюблені багатьма школярами завдання. Вони передбачають не просто знання навчального матеріалу, але й уміння самостійно мислити, спостерігати, аналізувати та робити висновки. Одна з таких робіт – твір «Що таке людяність?» пропонується вашій увазі. Автор її – учениця 11 класу.
Що таке людяність? Відповідь, здавалося б, очевидний і готовий тут же зірватися з язика, але насправді він не такий вже простий. Щоб сформулювати його правильно і найбільш точно, мені довелося довго думати. І ось до яких висновків я прийшла.
Людяність... Що стоїть за цим словом? Що хотіли сказати люди, які придумали його? Напевно, мова йде про безліч якостей, які властиві людині і які відрізняють його від інших живих істот. Які це якості? Давайте розбиратися.
Якщо придивитися до тваринного світу, можна виявити, що часто звірі, птахи і навіть риби виявляють похвальні якості. Мати-вовчиці ніколи не кине своїх вовченят і буде до останнього захищати. Дорослі ластівки невтомно носять маленьким пташенятам їжу, поки ті не виростуть і не зміцніють. Багато кішки готові вигодовувати навіть чужих кошенят, не кажучи вже про своїх... Собака зберігає відданість своєму господареві і може навіть життям пожертвувати заради нього.
Чи можна назвати таку поведінку людяним? Звичайно, немає. Тварини підкоряються лише інстинкту. Наприклад, інстинкту продовження роду – тому і піклуються так трепетно про своє потомство. Чи інстинкту самозбереження – як у прикладі з собакою. Вона знає, що без людини не виживе вже так вона влаштована. І тому захищає господаря до останнього. А зовсім не тому, що свідомо жертвує собою.
Все інакше у світі людей. Так, багато в чому, ми керуємося інстинктами. Але людина творить добро не тільки через них. І ось це я називаю людяністю! Те хороше, що не закладено природою, а закладено в нас Богом.
Які приклади можна навести? Ну, ось, скажімо, інваліди або смертельно хворі. У тваринному світі таких особин загризають свої ж або залишають напризволяще. Тому що вони вже ніякої цінності не несуть. Не народять здорове потомство, не зможуть захищатися від ворога... За законами еволюції і джунглів, слабкі вмирають. А в людському суспільстві все не так. Тому що ми прислухаємося не тільки до інстинктів, але і до своєї душі. А вона говорить: «Кожна людина – створіння Боже, і його життя – безцінна». Тому ми допомагаємо слабким, а не знищуємо їх. Проявляючи таким чином людяність і доводячи свою особливу роль у цьому світі. Чоловік прийшов на землю не тільки для того, щоб продовжити рід. Він прийшов, щоб цей світ прикрасити, зробити краще...
Отож, підіб'ємо підсумок. Людяність, на мій погляд, — це цілий набір якостей, які спрямовані на добро і не є результатом інстинктів. Це милосердя, співчуття, чуйність, терпимість і толерантність до ближнього, чуйність, турбота про слабких, доброта.
В історії планети було багато прикладів, коли цілі держави вели себе античеловечно. Наприклад, у Стародавній Спарті з обриву скидали слабких, хворих дітей; в Японії жорстоко позбавлялися від старих, вважаючи їх баластом для суспільства. Та що там древні? Порівняно нещодавно в центрі Європи панував фашизм, і людей вбивали тільки за те, що вони не такі, як комусь хотілося б.
Відсутність людяності завжди призводить до жахливих наслідків. Це смерть, біль, сльози і розруха. Тому кожен з нас повинен розвивати в собі її. І завжди пам'ятати, що ми – люди. А ведемо себе, часом, навіть гірше, ніж тварини!
|
