На жаль, в останні кілька десятиліть, у школярів, особливо старших класів, дуже сильно змінилося ставлення до домашнього господарства. І це, на жаль, не тільки у тих, хто мешкає в місті, а навіть у тих школярів, хто проживає в сільській місцевості.
А адже, якщо розібратися, то домашнє господарство, так само, є суб'єктом економічної діяльності. Простіше кажучи – це побут, повсякденне життя. Це і приготування їжі, прання, прибирання, ремонт і заміна меблів, побутової техніки та ін Одним словом, все те, без чого неможлива повсякденна життя.
Але, на жаль, доводиться визнати, що діти, в останні роки, сильно разленилась. В першу чергу, це стосується, як не дивно, школярів із сільської місцевості.
Вони вже зовсім не хочуть, як раніше, допомагати батькам по господарству, а вже, тим більше, успадкувати це господарство. Практично, дев'ять з десяти дітей, що проживають у селі або селищі, ні в яку не бажають залишатися вдома, після закінчення школи. Всі прагнуть піти вчитися в місто. А, після закінчення навчання, тільки, максимум, 3%, повертаються у рідні краї.
З чим це пов'язано, в першу чергу? Діти, ще зі шкільних років, прекрасно розуміють, як непомірно важко жити в селі і мати своє господарство. Це важкий і щоденна праця. Але навіть і це не найголовніше.
Головне те, що, практично, у всіх населених пунктах сільської місцевості, відсутня елементарна інфраструктура. На село, в кращому разі, один магазин, школа, лікарня, дитячий садок. У більшості випадків – один, декілька. Та й, повідомлення, м'яко кажучи, залишає бажати кращого.
І, зовсім кепські справи, у сільській місцевості, з працевлаштуванням. Знайти роботу там, практично, неможливо. А на відкриття власної справи, далеко не завжди є кошти.
Ні чим не краще йдуть справи і у школярів, які живуть у місті. В кращому разі, що вони роблять, так це винесуть пакет з сміттям (не у всіх випадках і за бажанням), і, може бути, зрідка, підуть купити продукти, та й то, з тією умовою, щоб щось собі купити, та ще й здачу собі залишити. Ну, іноді, погуляти з собакою, якщо є. А те, щоб помити за собою посуд, або, допомогти робити ремонт в квартирі, так за це взагалі мови немає.
З чим же пов'язане таке тотальне не бажання працювати і допомагати по дому? В першу чергу, тут винні самі батьки, які, ще з дитячих років, не прищепили дитині тягу до праці. Але, є й інші причини. Той самий, технічний прогрес. Школяреві, ніж допомагати по дому, на багато простіше, після школи, прийти і сісти за улюблену комп'ютерну гру, або взагалі, піти в інтернет-клуб, і там «зависати» до пізнього вечора.
Але, кожному школяреві необхідно знати, що батьки, на жаль, не вічні, і, в якийсь момент, йому, вже будучи, зовсім дорослим, доведеться самому, всім цим займатися. А, як же він це зможе, коли просто не вміє?...
|
