Сидячи за партою, в старших класах школи, багато школярі всерйоз замислюються, ким їм ставати в житті, і куди далі йти вчитися. Переважна більшість хоче стати бізнесменами, підприємцями, бухгалтерами, економістами, юристами, військовими т д. Але ось поповнити ряди трудового робітничого класу, практично, не хоче ніхто. Особливо, в середніх і великих містах. Чому так відбувається, і хто винен у цьому? Адже раніше, за часів Радянського Союзу, існував дуже відоме гасло: «Ти – робочий!Не осрами це високе звання!» На сьогоднішній день, школярі старших, так і середніх класів, просто до сліз розсміються над ним. Як показують дослідження, все починається навіть не з молодших класів, а ще з дитячого садка. Вихователі не вважають за потрібне прищеплювати дітям любов і повагу до праці. Діти все більше грають з різними роботами, конструкторами і т. д., а не з лопатками і грабельками, як раніше. Все це відбивається в їх дитячому підсвідомості. Далі, вже в школі, відбувається жорстка градація, на «білі» і «чорні комірці». Діти, чиї батьки мають робітничі спеціальності, помітно бідніше одягнені, мають менше кишенькових грошей, їх шкільні приналежності в рази дешевше, ніж у тих, чиї батьки, скажімо, підприємці, адвокати, військові начальники, досвідчені програмісти і т. д. Діти бідних батьків (робочих), відразу відчувають цю різницю, тим більше, що атмосфера в сім'ї, далеко не найкраща.Постійні сварки і скандали від нестачі грошей, батьки, особливо, батьки, починають вживати спиртне від безвиході, від того, що вони не можуть дати дітям все те, що хотіли б. І найголовніше: батьки суворо забороняють дітям йти по їх стопах, мотивуючи це власним прикладом. Природно, що у дитини, у якої ще не сформована психіка і власна життєва позиція, включається внутрішня установка на «сувору заборону» і глибоке «заперечення», до професій такого роду. Погодимося, демотивація величезна. Але, і це ще не все. Навіть ті діти, хто все-таки наважується обрати собі професію подібного роду, дуже швидко розчаровуються в цьому. В першу чергу, це домінуючий фактор мотивації – матеріальний. Працювати, після професійно-технічного училища або технікуму, доводиться, на рівні з усіма, а ось, оплата праці, в цьому випадку, в рази нижче, ніж у досвідчених майстрів. Та й в останніх, чесно кажучи, особливо похвалитися нічим. Той самий адвокат, за кілька годин, після вдалого процесу, заробить більше, ніж досвідчений майстер за півроку, а то й за рік. Юнак після ПТУ прекрасно це бачить. Він бачить те, що якщо у нього є якась примарна перспектива, то вона дуже віддалена. Бажання молодої людини можна зрозуміти: він хоче жити «тут і зараз», а не «потім». Ось і залишає 99% молодих людей, робочі спеціальності в пошуках кращого і високого заробітку. До тих пір, поки уряд не вживе заходів для того, щоб поліпшити цю, вельми плачевну ситуацію, вона буде тільки погіршуватися.
1 2 3 4 5 Категорія: 11-й клас \| Додано: 08.11.2016
Переглядів: 486 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0