Всі навколо кричать, що скоро ми будемо в Європі, що все буде добре, і, навіть, чудово, але... чи це Так буде , насправді, не візьметься сказати жоден політолог, політичний експерт, економіст і т. д. Тим більше, враховуючи те, що у школярів немає життєвого досвіду та усталених пріоритетів, вони, тим більше, не можуть однозначно відповісти на це питання. Вони, як «дурні маленькі мишенята», підхоплюють «воплі» «куплених політиків», що, мовляв, «Європа нам допоможе». Так, це, насправді?
Багато школярів, особливо, ті, хто пограмотнее, вельми неоднозначно ставляться до Євросоюзу, а вже, тим більше, до вступу в нього.
Ті, хто люблять історію, напевно, прекрасно пам'ятають, що ідея виникнення Євросоюзу, виникла ще в 1946-му році, коли Уінстон Черчель, подав ідею створити щось на зразок «європейських сполучених штатів». Звичайно, за довгі роки, ця ідея сильно змінилася. На сьогоднішній день, дуже багато країн, які вже давно в Євросоюзі, не сприймають «новачків» (країни, що недавно вступили, чи збираються вступити), як своїх повноцінних партнерів, а як дуже дешеву сировинну базу, практично, безкоштовну робочу силу.
Простий приклад. Ту роботу, і того обсягу, що, з задоволенням, виконає ґостарбайтер, з країн колишнього Радянського Союзу, за 2-3 євро, в годину, то, поляк чи італієць, навіть за 8-10 євро, робити не буде, ні під яким приводом.
Ще один факт, який помітили багато хто, хто бував у європейських країнах. Там, на тих, хто заговорить українською, білоруською, вірменською, і т. д. – одним словом, не великих держав, дивляться з презирством і великою недовірою. А тих, хто розмовляє по-російськи – панічно бояться. А тепер, виникає цілком логічне питання: які можуть бути, страх, презирство, недовіра і т. д. до тих, хто вважає один одного, повноцінним партнером? То-то...
Дуже добре, що багато школярів, особливо старших класів, починають це розуміти. І таких, на щастя, все більше і більше.
Так само, не можна не враховувати той факт, що сам Євросоюз, обрав вельми помилкову тактику існування. Його жахлива і безглузда експансія, рано чи пізно, призведе до краху й розпаду. Тут все гранично просто. Як міркують самі школярі, з багатих країн Європи, доведеться деякі блага , перевозити, більш бідні країни. І саме, не в порядку благодійної безоплатної допомоги, а, як кажуть, в «добровільно-примусовому».
Не «пройшов повз», і досвід Європейської освіти. Багато школярів, які навчалися в Європі, всі, в один голос кажуть, що, хоч у нас і складніше, багато чого не вистачає, але якість самої освіти, і обсяг знань, який у нас дається, помітно вище і більш заглибленою, ніж в Європі. До речі, це вже давно визнали і самі європейці. Вони, з величезним задоволенням, перекуповують наших фахівців.
Не даремно, існує, хоч і не дуже молода, але дуже правдива приказка, яку ще, придумав Петро Перший: «Російський кулак варто європейського лоба!». Хоча, це відносилося до його гренадеру, який, без праці, поклав європейського, який, помітно перевершував його фізично, але, малося на увазі, то обставина, що ми ні чим не гірше, як у розумовому відношенні, так і в фізичному!
|
