Початком самостійної творчої роботи Валентин Григорович Распутін (нар. 1937 р.) вважав повість «Гроші для Марії», яку він написав, будучи вже членом Спілки письменників СРСР. У 1968 році повість вийшла окремим виданням. Сюжет повісті простий: у продавщиці сільського магазину Марії виявлена недостача в тисячу рублів. Щоб врятувати дружину від в'язниці, її чоловік Кузьма надсилається родичам і знайомим у пошуках грошей. Зустрічі з різними людьми, роздуми Кузьми про життя — складають основу книги. Широку популярність Распутіну принесла повість «Останній строк», опублікована в 1970 р. в журналі «Наш сучасник». Письменник розповів про останні дні старої Анни, будинок якої з'їхалися її діти. У радянській літературі про смерть простих людей було не прийнято писати, оспівувалась зазвичай героїчна смерть в ім'я партії і батьківщини. Распутін у своїй книзі, відштовхуючись від конкретного епізоду, розмірковує про смерть, про перехід душі людини в інший світ.Автор піднімає у повісті основні питання буття: про сенс життя на землі, про взаємини дітей і батьків, про розрив зі своїм корінням і, як наслідок, втрату моральності. Подією в російській літературі стала повість «Живи і пам'ятай», яка з'явилася друком в 1974 р. («Наш сучасник»). Тема книги: спокута гріха зради ні в чому не винної душі. Дія повісті розгортається навколо дезертирства Андрія Гуськова з армії в останні місяці Великої Вітчизняної війни. Распутін в одній з бесід говорив: «Мені цікаві жіночі характери. Я знаю, як веде себе жінка, що у неї на думці, як вона надійде в цей або наступний момент. Так от, «Живи і пам'ятай» написано про жінок». Справжньою героїнею повісті є дружина Гуськова Анастасія.Вона не може пережити зради свого чоловіка і змушена покінчити життя самогубством. Кинувшись в Ангару, жінка вбиває і майбутньої дитини. У повісті виражена ідея відповідальності за близьку людину. Чином Настьони автор підкреслює, що не можна відштовхнути людину, треба вміти йому співчувати. Повість «Живи і пам'ятай» була зустрінута неоднозначно: з одного боку, захоплена критика, з іншого, заборона у військових частинах підписки на журнал «Наш сучасник», так як саме в ньому було надруковано твір, оспівує дезертирство. Через два роки Распутін знову потряс читачів, на цей раз це була повість «Прощання з Матьорою» («Наш сучасник», 1976). В основу сюжету лягли реальні події: в роки будівництва Братської ГЕС рідне село письменника Аталинка була затоплена. Матьора — це острів і назва села, яка підлягає затопленню. Старі люди намагаються відстояти село, їх хвилює доля сільського кладовища. Повість «Прощання з Матьорою» — роздуми письменника про долю російського села.Острів Матьора для Распутіна — це модель селянського світу з його патріархальним укладом життя, зі своїми моральними законами. Письменник вважає, що «цивілізація з якогось необозначенного часу взяла невірний курс, спокусившись механічними досягненнями і залишивши на десятому плані людське вдосконалення». Распутін вважається по праву одним з кращих представників сільської прози. Останнім великим твором письменника стала філософсько-публіцистична повість «Пожежа» (1985). Пожежа в невеликому селищі Соснівка з'явився своєрідним покаранням людям, які загрузли в наживі, пияцтві, нестямі. В останні роки письменник частіше звертається до публіцистики. Серед його останніх робіт варто відзначити розповідь «Неждано - негадано» (1997), повісті «Хата» і «Дочка Івана, мати Івана». Распутін, підбиваючи певний підсумок творчості, як-то сказав, що він зрозумів, яке йому Бог дав багатство — народний російську мову. З ним пряма дорога була в «сільську» літературу, крім неї як письменник він навряд би відбувся.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 07.10.2017
Переглядів: 552 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0