Володимир Федорович Тендряков (1923-1984) писав про післявоєнній селі, про школу і підлітків, про релігії як елемент духовності, про мистецтво. Твори, надруковані за життя письменника, піднімали проблеми морального становлення особистості в суспільстві. Повісті «Ніч після випуску» (1974) і «Весняні перевертиши» (1973) об'єднує спільна думка: «В людині живуть, приховані за часом вельми благополучній зовнішністю, різні можливості — і добрі і злі. Важливо вчасно виявити в собі високу моральну потенцію і не піддатися злу».Оповідання письменника відрізняються публіцистичної пристрасністю. Після смерті письменника було надруковано цілий ряд його творів, в яких розкривалась гірка правда про минуле країни. Тендряков не прагнув у своїх книгах до повчальності, він писав: «Мистецтво жити не вкладається ні в які трафарети. Неможливо дати готових рецептів. Я сам їх шукаю...». Про пошуки сенсу життя свідчить його останній твір «Замах на міражі», опубліковане в 1987 році. Над романом Тендряков працював протягом останніх двох десятиліть.Книга є підсумковою у творчості письменника, у ній знайшли відображення моральні пошуки письменника. «Замах на міражі» — соціально-філософський роман, який з'єднав в собі минуле і сьогодення, давні оповіді та актуальні питання сучасності. Розповідь у романі ведеться від першої особи — головного героя, Георгія Петровича Гребина, фізика-теоретика, що зважився на незвичайний експеримент: перекласти на мову ЕОМ різні історичні епохи. Тендряков у своєму творі осмислює драматичний досвід людських шукань, людських «маяків» від Христа до Томмазо Кампанелли. У 1988 році вийшли в світ оповідання «Пара гнідих», «Параня», «Хліб для собаки», «Донна Анна». Оповідання «Хліб для собаки» розкриває страшні картини голоду 1933 року (дата вказана в тексті). Тема голоду довгі роки була під забороною в радянській літературі, адже в ці роки, за різними даними, за вісім місяців померло від 8 до 10 мільйонів чоловік. Події в оповіданні показані очима хлопчика Володі. Дитина бачить нелюдське ставлення до засланців, страшний голод, який позбавляє людей людської гідності. Хлопчик не може їсти спокійно, згадуючи голодних людей на привокзальній площі.Він починає потайки виносити їм їжу. Збожеволілі від голоду люди вранці почали збиратися біля будинку Володі Тенкова і просити їжу. Хлопчик не в змозі нагодувати їх усіх. Він знаходить вихід: кожен день годує чужу собаку, розуміючи, що не облезшего від голоду годував пса він шматком хліба, «а свою совість». Оповідання «Хліб для собаки» оповідає про тяжкий період в історії країни. Коли особливо важливо, щоб кожна людина відповідав за свої вчинки, був уважним до всього, що його оточує, прислухався до голосу своєї совісті Письменник до кінця життя залишався вірним темі моральних шукань людини, пошуку істини і справжньої духовності.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 07.10.2017
Переглядів: 502 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0