ЧИМ ГІРШЕ, ТИМ КРАЩЕ
Запам'яталося мені спекотне літо 1996 року. Від спеки пересохли водойми. Недалеко від села був ставок, і води в ньому майже не стало. Ось йду я якось повз цього ставка, дивлюся, мужики в гумових чоботях колупають бруд і кидають щось в мішок... Виявилося, витягували зарывшихся в бруд карасів. Ось тобі і на! Тут саме час сльози лити, а їм — везіння! Та правду кажуть: «Чим гірше, тим краще»...
Спекотне літо в місцях південніше Рязані було яблучним. Проїжджаючи біля Єльця в липні, відро яблук можна було купити за п'ять тисяч — за п'ятдесят «доперебудовних» копійок! Покупці щасливі, а садівники незадоволені. Вродило все, що особливо має потребу в сонці, у тому числі будь-яка тваринна дрібнота — миші і комахи.
Це добре чи погано? Тут варто подумати...
Тривав процес, що набирає силу, пов'язаний з тяжким становищем економіки. Промислове виробництво всюди скоротилося більше ніж наполовину. Худоби в сільському господарстві поменшало теж наполовину. Майже не застосовуються добрива і отрутохімікати — дорого! І, отже, різко ослаблений прес на природу: скоротилися скидання відходів у річки, не отруюється життя на полях. Внаслідок цього багато стало тетеруків: літають величезними зграями. «Цієї зими відновлюємо вже забуту полювання з опудалами», — повідомляє з Вятки мій друг Лев Гріхів. У лісостеповій зоні знову з'явилася сіра куріпка.Це колись дуже поширена птах вважалася майже зникла. Три-чотири роки знадобилося для її помітного «ренесансу». Частіше стали чутні голоси коростелей, перепелів.
Оздоровилася вода. З багатьох місць повідомляють: помітно побільшало риби, навіть дуже чутлива до забруднення стерлядь стала з'являтися там, де колись водилася. І всюди — в озерах і річках — заворушилися раки, вірні індикатори оздоровлення вод.
Жоден науковий експеримент не дав би настільки наочної картини впливу господарської діяльності людини на життя дикої природи. Вистачить оперативності у вчених-екологів зафіксувати і осмислити ці процеси? Гріш ціна «науковому моніторингу», про який так багато говорять в останні двадцять років, якщо він не допоможе осмислити вражаючу чуйність природи, що спостерігається на полігоні розміром в одну шосту частину земної суші.
Процес цей буде набирати силу ще кілька років. Із зміцненням економіки (не будемо втрачати надії, що це все-таки станеться) повернення в стрій промислових підприємств і спорудження нових знову потіснить перепілок, раків, тетеруків, куріпок та зайців. Навіть в акуратному, відносно чистому світі господарства Західної Європи дикої природи майже не залишилося. У чистій, благополучній Швейцарії ви не почуєте навіть кваканья жаб. Дуже серйозне питання, чи будуть відроджуватися наша промисловість і сільське господарство в щадному для природи режимі.
(За Ст. Пєскову)
|
Категорія: ?-й клас | Додано: 06.10.2017
|
Переглядів: 550
| Рейтинг: 0.0/0 |
|