|
У свій твір я хочу розповісти, а своїх предків, які брали участь у Великій Вітчизняній війні.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна мій прадід Петро Дмитрович (тоді йому було 16 років) вступив у військове училище. В 1943 році був призваний на фронт. Воював у складі батареї гвардійських реактивних мінометів БМ-13 – легендарної «Катюші». Отримав поранення. Повернувся додому. Трохи зажили рани і прадіда знову призвали на фронт. За бойові і трудові заслуги нагороджений орденами Червоної Зірки, «Знак пошани», Вітчизняної війни 2 ступеня та багатьма медалями.
Це все, що мій тато і бабуся змогли розповісти про воєнні роки мого прадіда. Своїм дітям і онукам він ніколи не розповідав про війну.
Мій прапрадід по маминій лінії Соколов Петро Васильович почав службу в Червоній Армії в 1918 році.
Велику Вітчизняну війну Петро Васильович зустрів на посаді начальника штабу корпусу. Вперше дні війни корпус ніс великі втрати і 7 липня був повністю оточений. Дідусь з чотирма командирами свого штабу намагався вибратися з оточення, але вони були зрадницьки видані одним із місцевих мешканців міста Житомира. Дідуся і його командирів захопили в полон.
Петро Васильович був етапований до Польщі у концтабір для командирів Червоної Армії, де терпів усі негаразди і жахи німецького полону до звільнення американською армією в квітні 1945 року.
А у вересні 1945 року Дідусь був відправлений на Батьківщину і там заарештований. Його обмовили і засудили на 10 років. І тільки в 1954 році Соколов Петро Васильович був реабілітований і звільнений.
Соколов Леонід Петрович, мій прадудушка по маминій лінії. Коли почалася війна, йому було сімнадцять років, він закінчив прискорені курси.
Служив у званні лейтенанта артилерії, був двічі поранений.
Його бойовий шлях, від Оренбурга до Австрії, пройшов у жорстоких боях у Белорецка, під Курською Дугою, через Україну, Молдову, Румунію, Болгарію, Чехословаччину.
Я пишаюся своїми дідами, прадідами і прапрадедами! Їх подвиги незабутні і вшануємо століттями. Завдяки ним і багатьом іншим мільйонам бійців ми живемо зараз і дихаємо свіжим повітрям. Війни немає! І нам не можна допустити, щоб війна трапилася знову, ми повинні підтримувати один одного як колись наші предки допомагали один одному.
| 
