Тільки зараз я перебуваю в такому чудовому віці, коли я вже не зовсім дитина, але і не зовсім дорослий. Для мене поняття «я і дорослий світ» - це перехідний період, коли з дитинства поступово починають вступати у доросле життя.
Дуже прикро, що на таке казковий, чарівний період, як дитинство, життям відведено надто мало часу. Багато хто з нас не встигають навіть усвідомити його принад. А ось дорослим життям, його проблемами, депресіями, незгодами, людина встигає пресититися до самого кінця днів своїх. Тут у мене виникає питання. Навіщо багато підлітки так хочуть подорослішати і позбавити себе щастя бути дитиною? Що їх може спокушати? Багато хто нею швидко розчаровуються, а шляхів назад, на жаль, вже немає.
Мені дуже цікаво, якою ж буде мій дорослий світ. І дуже хочеться, щоб у мене все було добре, щоб у моїй душі залишалося місце дитинству, не треба плутати з інфантильністю.
Я можу сказати одне, мені вже не здаються загадковими багато фрази та вчинки, що вчиняються батьками, я вже по – дорослому дивлюся на їхні життєві позиції. Але з точністю я можу сказати тільки одне – я буду дуже сумувати за дитинством, не забуду його ніколи.
|