Погода ставала більш прохолодною, а сонячні дні змінювалися дощовими. Листя на деревах почали опадати, урожай з полів почали збирати. По вікнах стукав тихий дощик, а вітер ніжно його підхоплював і розносив по окрузі. Це означало тільки одне: літо закінчувалося і наступала осінь.
Через тиждень знову доведеться відправитися в школу. Дорослі люди почнуть повертатися з відпусток, і всі почнуть бігати по магазинах і купувати речі до навчального року. Я б не сказав, що мені не подобається в школі, просто я не люблю ходити по магазинах. Це буває дуже нудно і нудно.
Це літо було для мене чимось дивним. Ми з батьками багато де подорожували. Я бачив навіть гори. Це незабутні відчуття, коли ти піднімаєшся вгору по схилу. Твоє дихання починає частішати, і на тобі багато-багато одягу. Десь високо над землею ми з батьками пили чай з термоса, і це було чудово.
Після цього ми повернулися наші тутешні краї, і вирушили на свою дачу. Вона розташовувалася біля озера. Кожен день перед мною відкривалася водна гладь. І я був щасливий. Тут у мене було багато друзів, з якими ми йшли на озеро і проводь там кожні сонячні дні. Я за цей час навіть засмаг і колір моєї шкіри помітно змінився. Будувати курені на деревах, грати в хованки по всій окрузі - все це було для мене чимось особливим. Цього літа я почав розуміти, що варто цінувати такі дрібні моменти, адже дитинство коли-небудь закінчиться, і доведеться ходити на роботу. Адже коли-небудь закінчаться гри в хованки і доведеться стати дорослим.
Але ось уже кінець серпня, і мій загар майже пройшов. Хоч літо і було хорошим, але треба рухатися далі. Складно відпускати ці щасливі моменти і повертатися в звичайну рутину. Але, тільки в наших силах зробити цю рутину такий же незабутньою, як і моє літо. Так можна зробити з будь-яким місяцем року. А там, вже, і літо буде не за горами.
|
