Твір «Мій клас» написане учнем, присвячується його друзям-однокласникам. Ознайомитися з ним можна нижче.
Кожен шкільний клас має свої особливості і не схожий на інші групи хлопців. Однокласники проводять більшу частину часу разом, спілкуються один з одним, діляться новинами, радяться і жартують. На мій погляд, гумор – це одне з найважливіших сполучних ланок. Загальні жарти і смішні спогади дозволяють налагодити теплі та дружні відносини, а заодно і підтримувати їх у майбутньому. Мій клас має репутацію жартівників, навіть наші викладачі не соромляться жартувати під час уроків.
Мій клас по-справжньому дружний. Звичайно, і у нас траплялися конфлікти, без цього не можна обійтися, але ми намагаємося рубати їх на корені. Компанія у нас зібралася різноманітна і талановита: математики, музиканти, художники – ми намагаємося знайти собі справу до смаку і досягаємо в цьому непоганих успіхів. Я і мої однокласники підходимо з усією відповідальністю до навчання, вчителя лають нас лише зрідка. Хоча пара ледарів в нашій компанії все ж затесалося, але це, що називається, творчі особистості на уроках вони пишуть вірші чи щось малюють, не особливо залучаючись в навчальний процес.
Наша класна керівниця – Ольги Іванівна – педагог з величезним стажем. Ми далеко не перший клас, який вона веде, тому вона з першого року спільної роботи чітко дала нам зрозуміти, що робити можна, а що не можна. Ми дуже любимо і поважаємо Ольгу Іванівну, адже, незважаючи на різницю у віці, вона ставиться до нас, як до рівних. Тому батьки дуже рідко відвідують нашу школу за її термінових викликів, всі проблеми, пов'язані з неуспішністю і поганим поведінкою, Ольга Іванівна вирішує особистої виховною бесідою.
Щоб підтримувати дружню атмосферу в колективі, наша класна керівниця час від часу влаштовує невеликі тематичні заходи. На них весь наш клас збирається разом, розігрує сценки, показує номери, а потім ми сідаємо за стіл, п'ємо чай з цукерками і ділимося своїми враженнями. Іноді при підтримці наших батьків Ольга Іванівна влаштовує для нас екскурсії в різноманітні цікаві місця, наприклад, міський музей, місцеву фабрику і так далі.
Моє спілкування з однокласниками не обмежується шкільною партою. Ми разом гуляємо, ходимо в кіно або один до одного в гості, відвідують секції та гуртки. Я дуже радий, що в будь-якій складній ситуації можу розраховувати на допомогу своїх товаришів, та й сам буду радий допомогти. Хлопцям, які не встигають за шкільним матеріалом, завжди допомагає компанія наших відмінників. Що вже говорити про такі речі, як ласку ручки або списування.Багато в чому, саме завдяки такій злагодженості роботи нашого колективу, ми досягаємо успіхів у навчанні: перемагаємо на олімпіадах, займаємо місця в шкільному рейтинговому списку.
Якими б «патріотами» власного класу ми не були, ми завжди були в добрих стосунках з іншими групами на нашій паралелі. Взаємна повага і бажання бути першими і кращими створюють захоплюючу змагальну атмосферу на всіх спортивних подіях і олімпіадах.
Чесно кажучи, мені дуже складно уявити моє подальше життя без мого рідного класу. Всі хлопчики і дівчатка стали моєю другою сім'єю і в їхньому колі я відчуваю себе по-справжньому затишно. Я не самотній у своїй думці, вже зараз ми обговорюємо варіанти спільного навчання в одних і тих же ВУЗах. Сподіваюся, що навіть після закінчення школи ми продовжимо спілкуватися і допомагати один одному.
|
