На уроках російської літератури школярам пропонується поміркувати в письмовій формі про роль рідної мови у житті людини. І вони охоче це роблять. Вашій увазі пропонується твір на тему «Моя рідна мова».
Скільки націй на планеті – стільки і мов. І кожен з них – прекрасний по-своєму. Але той, на якому мама співала тобі колискові і розповідала казки, на якому ти думаєш і говориш з дитинства – самий кращий, самий прекрасний для людини.
Моя рідна мова – російська, тому що я народився в Росії. Приємно усвідомлювати, що у мене сотні мільйонів однодумців у всьому світі. Адже по-російськи говорять і мислять люди не тільки в нашій країні, але і далеко за її межами.
Це мова Пушкіна, Лермонтова, Толстого та інших великих письменників. Багато іноземці з задоволенням вчать російську, щоб читати їх безсмертні твори в оригіналі. І цим я дуже пишаюся.
Складно уявити, як би я почувався, якби раптом втратив можливість говорити, читати і писати по-російськи. Це майже те ж саме, що стати німим. Адже жодна інша мова, крім рідної, не дозволить висловити всі ті думки і почуття, які народжуються в людині. Так, можна освоїти англійську, німецьку, китайську – якою завгодно... Але мова чужою мовою буде бідна, а людина буде відчувати себе в жорстких рамках. Немов інвалід, який не може вільно пересуватися без милиць.
Я люблю свою мову всією душею. У ньому відбилася доля мого народу від самого її початку, адже кожне слово – це результат якогось досвіду, пережитого людьми моїми предками, моїми земляками. Я хочу, щоб російська ставав з кожним днем все прекрасніше, і постараюся зробити для цього все можливе. Як мінімум, частіше заглядати у словник, вчити правила і берегти чистоту своєї мови, позбавляючи її від бур'янів!
|
