Образ прекрасної незнайомки з'являється в творах багатьох поетів, письменників і художників. Творчих людей знову і знову надихає легкість і таємничість чарівних дам.
Образ незнайомки завжди овіяний таємницею, романтикою, особливою атмосферою, народжує в голові романтичні ілюзії і мрії. Таємниця завжди приваблива, вона змушує додумувати, домальовувати в уяві побачене. Прекрасна незнайомка в першу чергу тим, що вона незнайомка. Вона не може бути звичайною, земною жінкою. Вона завжди німфа, фея, богиня, яка навіть не дихає повітрям, а "духами і туманами". Жіночна, витончена, прекрасна і недосяжна дама, вся принадність якої в її недоступності герою. Про неї не знаєш нічого, а це породжує замріяні й романтичні фантазії і домисли. Це піднесений образ тендітної і таємничої дівчини. І з'являється вона винятково ввечері. А вечір ‒ найзагадковіше і чарівний час доби. Час, коли навіть повітря прозоре, "дик і глухий". І важко зрозуміти, чи існує ця німфа насправді, або вона просто привиділася автору: "Чи це тільки сниться мені?"
Найяскравішими для мене прикладами образу незнайомки у творчості є: вірш Блоку "Незнайомка" і картина Крамського "Невідома". Ці образи, на мій погляд, навіть схожі. У будь-якому разі, сподіваюся, що тема прекрасної незнайомки не втратить своєї актуальності. Не хочеться, щоб романтика зникла з життя сучасних людей.
|
