У 968 році вперше на Русь прийшли кочівники-печеніги. Київський князь Святослав воював з Візантією і був далеко від дому. Недалеко від міста був тільки невеликий загін воєводи Претича. Отрок-киянин здійснив такий подвиг: він вийшов з міста і пройшов через стан ворогів, кажучи по-печенежски. Якби вороги здогадалися, що він киянин, вони схопили і вбили його. Хитрість воєводи Претича полягала в тому, що він не зізнався печенізьким князю, що Святослав далеко від Києва, а сказав йому, ніби він, воєвода, очолює передовий загін, а руський князь з незліченним військом йде слідом. Печенізький князь злякався, попросив світу і відступив від міста. Оповідання закінчується тим, що Святослав повертається з чужої землі і проганяє печенігів у поле. Останніми словами літописець підкреслює, що найважливіше для людини — це світ. Літописець ставиться з повагою до героїчного вчинку отрока, який зміг пройти через ворожий табір і під стрілами переплисти Дніпро, з розумінням ставиться до вимушеної хитрощі Претича і не схвалює Святослава. Це несхвалення виражається в словах киян: «Ти, княже, шукаєш чужої землі і про неї дбаєш, і свою покинув». Біди й голоду могло б не статися, якби Святослав був не в Переяславці на Дунаї, а на рідній землі. Герої прочитаного літописного оповідання здебільшого займають високе положення: Претич — воєвода, він укладає мир з печенізьким князем; Святослав — російський князь, княгиня Ольга — його мати. Не займає високе становище тільки отрок, але його можна по справедливості назвати видатним сміливцем. Розповідь про подвиг юнака-киянина може служити сучасності, являючи приклад мужності та самовідданості заради порятунку рідної землі. В «Повість временних літ» включено також народні перекази — оповідь про юнака-кожемяке (під 992 р.) і розповідь про бєлгородському киселе (під 997 р.). У «Сказанні про кожемяке» ремісник-кожум'яка примушує мовчати княжу дружину і рятує Русь від набігу печенігів. Він здійснив подвиг, якого не міг зробити жоден з дружинників князя Володимира — переміг могутнього печенізького воїна. «Сказання про бєлгородському f киселі» — історія про обман печенігів хитрістю, коли вони взяли в облогу Білгород і в місті був сильний голод. Тоді за порадою мудрого старого залишки киселя і меду були опущені в колодязь, а після ці колодязі були показані печенігам. Печеніги вирішили, що вони ніколи не візьмуть місто в облогу і пішли назад у степи. Герої цих оповідань — не князі, а прості російські люди, своєю особистою ініціативою звільняли рідну землю від ворогів.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 08.10.2017
Переглядів: 553 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0