Будь-який літературний твір належить до одного з трьох літературних родів: епосу, лірики чи драмі. Епосом у Стародавній Греції називали оповідання, розповідь. Автор епічного твору, як говорив Аристотель, розповідає про подію, як про щось окреме від себе». В епічному творі, як правило, є сюжет, персонажі і оповідач. У творах великих епічних форм кілька сюжетних ліній, розповідається про події, що відбуваються одночасно в різних місцях («Повість тимчасових років»). Дія, про яку йдеться, може розігруватися на протязі десятків років, включати в себе безліч епізодів. На початку XVI ст.створений самий чудовий пам'ятник жанру ходінь — «Ходіння за три моря» Афанасія Нікітіна. Епічні твори написані в певних жанрах. Епічні жанри діляться на три групи: велика форма — героїчна пісня, билина, епопея, роман, літопис; середня — повість, повчання; мала — оповідання, новела, байка і ін. Епосом також називають героїчна оповідь про минуле, тому що основні події тут розгортаються на тлі широкої картини народного життя. Наприклад, про життя карело-фінського народу розповідає «Калевала». На Русі героїчний епос представляють билини — руські народні епічні пісні про подвиги богатирів («Ілля Муромець і Соловей-розбійник», «Садко»). Героїчний епос існує практично у всіх народів як в усній, так і в письмовій формах. Великим епічним письмовим жанром вважається літопис — історичне оповідання, яке велося за роками («Повість тимчасових років»). Якщо билини та легенди існували як в усній, так і в письмовій формах, то перекази були оповіданнями, які передавалися з уст в уста і відображали не послідовний ланцюг подій, а один яскравий і маловідомий епізод історії. До середнім письмовим жанрів можна віднести повчання — заповіт, повчання старшого молодшим («Повчання» Володимира Мономаха). Ще один поширений епічний жанр — повість. Вона присвячена кількома епізодами з життя головного персонажа (Н. В. Гоголь «Тарас Бульба»), тоді як історія — лише одному яскравому нагоди або моменту (А. П. Чехів «Хамелеон»). У Росії розповідь, перш ніж стати самостійним жанром, вважався короткою різновидом повісті. Лірика — рід літератури, в якому на першому місці автор, його почуття, думки. Висловлює їх ліричний герой — той, від особи якого пишеться твір. На відміну від епосу, ліричний твір не має сюжету або він ледь намічено. Найпоширенішими ліричними жанрами вважаються ода, елегія, послання. Одою називається вірш в урочистому тоні з постійним колом тем — прославлення монарха, державного величі (оди М. в. Ломоносова). У ліричних творах важливі кожне слово, інтонація, ритм. Тому лірика тяжіє до віршованій формі. Але вірші не обов'язковий ознака лірики. Є вірші у В. С. Тургенєва в прозі («Російська мова» та ін), у яких письменник висловив думки і почуття, які володіли ним протягом усього творчого шляху. Твори, які можна віднести і до епосу, і до лірики, називаються ліро-епічними. У них сюжет невіддільний від переживань оповідача. Великий ліро-епічний жанр — поема. У поемі розповідається про різні події крізь призму авторського сприйняття. Інший ліро-епічний жанр балада. В ній розповідається про яких-небудь виняткових події — історичних чи легендарних. Головна тема балади — зіткнення героя з долею і долею.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 08.10.2017
Переглядів: 739 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0