Поняття слова «краса» - неординарна. Кожна людина має на увазі під цим словом щось своє. Для кого – то краса – це природа, яка оточує людину. Це і пухнасті ліси, високі гори, приголомшливі пейзажі, захід і схід золотого, теплого сонечка, яскравий місяць у небі, грози, зливові дощі, більше калюжки. А хто – то красою вважає струнке тіло людини, миловидну зовнішність, великі очі, прямий ніс, повні, соковиті губи, розкішні волосся. Для мене ж мене краса – це щось більш високе, невідчутне. Це те, до чого тягнеться душа.
Я не зможу назвати красивим те, що несе в собі негативний настрій і погані наміри. Наприклад, зброя. Воно може бути як завгодно красивим, виконаним руками кращих майстрів, але зате цей предмет приносить із собою зло, і смерть. Те ж саме і з людиною. Так, зовнішність його може бути прекрасна, манери – вишуканими, розум – гострішим. Але, якщо помисли грішні, якщо він сповнений негативу і ненавидить оточуючих, то я ніколи не буду вважати його красивим. Він потворний зсередини, значить, потворний і зовні.
Для мене краса в дрібницях, а не в чомусь великому, глобальному. Це перший весняний пролісок, малесенька, пухнастий сірий кошеня, хліб, спечений мамою. А ще – це усмішка щасливої людини. Вона прекрасна. Краса – це добрі, натруджені руки, роблять добрі справи.
Краса – це не модний одяг, не струнка фігура і пишне волосся, це не новий телефон і дорогі чоботи. Все прекрасне, криється в щирих вчинках, у правильній поведінці, іскорки в очах, в смішних веснянках і в умінні ладити з самим собою.
|
