Поема «Слово о полку Ігоревім», короткий зміст якої допоможе читачеві скласти загальне уявлення про твір, написана приблизно в 12 столітті. Автор невідомий. В основі сюжету – розповідь про похід руських князів на половців. Поема складається з вступу, трьох частин і заключного слова. На самому початку «Слова» літописець звертається до стародавнього сказателю і співакові Віщому Бояну, запевняючи, що він не стане «розтікатися думкою по древу», а буде говорити чітко і по суті. Головна сюжетна лінія твору стосується військового походу князя Ігоря, який вирішив включити землю половецьку до складу Київської Русі. Незважаючи на знамення у вигляді сонячного затемнення, що стався напередодні виходу дружини, воїни хоробрі все ж вирушили в дорогу. І в першому ж бою русичі розбили половців, діставши багаті трофеї – в тому числі і прекрасних дівчат. Але вже на наступний день Ігор з дружиною були атаковані новими силами ворога і в результаті небувалої за кровопролитности битви виявилися поваленими. Бій тривав дві доби. Князь потрапив у полон. Земля руська занурилася в печаль, а половці почали вимагати з неї данину. Князь Святослав побачив страшний сон, і коли дізнався про поразку Ігоря, вирішив, що це було понад повідомлення. Він закликав всіх руських князів об'єднатися і помститися половцям. Але нащадків Ярослава Мудрого долали чвари. Київська Русь була просякнута ворожнечею і розривалася на частини. Тим часом Ігоря оплакувала в Путивлі його дружина. Плач Ярославни долетів до Дніпра-Славутича, до якого вона зверталася з благанням про допомогу. Річка змилосердилася над княгинею і підказала Ігорю шлях додому. Російській владиці допоміг один з половців по імені Олвур, що володіє чаклунськими здібностями. Він перетворив князя сокола, а сам став вовком. Птах летіла за твариною, яке вело її на батьківщину. Вороги хопилися Ігоря і відправили за ним погоню. Половцям Гзаку і Кончакові було непросто, адже їм дорогу ніхто не вказував. Переслідувачі намагалися придумати, як повернути руського князя. Зокрема, вони хотіли вбити його сина Володимира. Але все ж відмовилися від цієї затії, злякавшись помсти. В один прекрасний день на світанку князь Ігор досяг рідної землі. Його зустрічали щасливі русичі. Раділи і складали на честь свого правителя пісні люди у всіх містах Київської Русі. Вони прославляли та Ігоря, і його сина, і всіх хоробрих дружинників. «Слово» закінчується на урочистій і оптимістичній ноті.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 06.10.2017
Переглядів: 873 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0