Визначити одним словом наведені твору далеко не завжди можливо, тому що тоді це буде суха і неточна класифікація, але в двох-трьох словах — можна завжди (часом іронічно).
«Співак» (А. С. Пушкін) — причетність поезії природи.
«Зневіреність» (Е. А. Баратинський) — досвід не проп'єш.
«К. Б.» (Ф. В. Тютчев) — любов вище досвіду.
«Чому» (М. Ю. Лермонтов) — молодість не вічна.
«Серед шумного балу, випадково...» (А. К. Толстой) — любов до образу.
«Я тобі нічого не скажу...» (А. А. Фет) — про партизанської любові.
«Серенада» (В. А. Соллогуб) — любов земна і небесна.
«Донечки» (А. Н. Вертинський) — ура! — на могилі заспівають.
«В землянці» (А. А. Сурков) — про розлуку.
«Жди мене...» (К. М. Симонов) — надія.
«Зачарована, зачарована...» (Н. А. Заболоцький) — магія любові.
«Ненаглядний мій» (Р. Ф. Казакова) — про минуле кохання.
«А наостанок я скажу...» (Б. А. Ахмадуліна) — про прийдешнє суїцид.
«На дальній станції зійду...» (М. І. Таніч) — про щасливе дачнике.
«Підмосковні вечори» (М. Л. Матусовський) — важке пояснення.
«Ваше благородіє, пані розлука...» (Б. Ш. Окуджава) — любов замість смерті.
«Давайте вигукувати, захоплюватися один одним...» (Б. Ш. Окуджава) — пісня захопленого потакателя.
«Пісня про друга» (В. С. Висоцький) — про справжню дружбу.
«Я не люблю» (В. С. Висоцький) — стримана лють.
«Летючий килим» (Пд. Ч. Кім) — захоплення після госпіталю.
«Я люблю тебе, життя!» (К. А. Ваншенкін) — нещасна або взаємна? — ось в чому питання.
Дивує, що автори підручника-хрестоматії визнали романсом пісню Володимира Семеновича Висоцького «Я не люблю». В ній немає ніякої наспівності, це жорсткий ритм і зосереджене жорстке почуття, позбавлений якої б то не було ліричності. Також ні романсом, ні ліричною піснею не є «Пісня про друга». З тих же причин.
Пісні «В землянці» і «Жди мене...» — це пісні воєнних років, що не підходять до визначення романсу. Якщо вже брати пісні того часу, то треба говорити насамперед про пісні «Темна ніч».
Продовжуючи тему необґрунтованість включення в список романсів і ліричних пісень різних творінь пісенного жанру, можна помітити, що пісня А. Н. Вертинського «Донечки» — типовий шансон, «Ваше благородіє пані розлука...» теж набагато ближче до шансону. «Летючий килим» Пд. Ч. Кіма дуже нагадує вірші Агнії Барто повною відсутністю мелодики. Таку пісеньку можна розучувати на уроках музики в молодшій школі, але не ставити її після пісень Ст. С, Висоцького і тим більше не намагатися зробити з неї ліричну пісню або, що ще гірше, романс. Одним словом, хлопці, це завдання — явна підстава. Виходите з цього. Важко навіть якось переформулювати їх, як це ми робили в багатьох інших питаннях.
|
