Шишкін Іван Іванович (1832-1898) народився в Єлабузі в родині небагатого купця Івана Васильовича Шишкіна. Батько майбутнього художника жваво цікавився археологією і краєзнавством, навіть написав історію рідного міста». Серед рідних Івана Івановича батько виявився єдиною людиною, що підтримали його прагнення стати живописцем. Кілька років юнак навчався в Казанській гімназії, та не закінчив її, щоб, як він сам згодом писав в автобіографії, «не стати чиновником». Атмосфера формалізму, що панувала в гімназії, суперечила всім нахилам майбутнього художника. Шишкін, як і безліч побратимів по мистецтву, вступив в Московське училище живопису, ліплення і зодчества, потім продовжив освіту в Академії мистецтв у Петербурзі. Вже в ті роки його наставники відзначали неабияку обдарованість учня, тоді виявилося його прагнення до «портретною» подібністю в зображенні природи. І. в. Шишкін по праву вважається одним з найбільш видатних російських пейзажистів. Він же, без сумніву, є одним з найбільш відомих російських художників — майстрів пейзажу. Він не просто любив російську природу — він ще й знав її дуже добре, не випадково на його картинах чітко виписані найдрібніші деталі. За це критики часом дорікали Шишкіна, називаючи його картини розфарбованим малюнком. Але картини Шишкіна, при всій увазі художника до деталей, показують єдиний, цілісний образ. Картини Шишкіна нерідко ставали свого роду символами Росії. Для сучасників і сам Шишкін був частково уособленням давніх сил природи: його називали «лісовим богатирем-ху - дожником», «старим-лісовиком» і навіть «царем лісу». «Сосни, освітлені сонцем» написані В. І. Шишкіним у 1886 р. Власне кажучи, це був один з етюдів художника, але етюд настільки закінчений і майстерно виконаний, що його з повною підставою можна називати картиною. Ця робота стала вдалою спробою передати гармонію кольору і світлотіні, відтворити на полотні загальну атмосферу пейзажу. У підсумку «Сосни, освітлені сонцем» стали однією з кращих картин Шишкіна. У центрі картини — дві великі сосни. Відкидаються ними тіні, паралельні один одному, йдуть туди, де ростуть інші сосни. На задньому плані чітко виділяються ще два товстих стовбура. Крізь зелену піну хвої то там, то тут в глибині теж проглядаються стовбури. Верхівки сосен «зрізані» рамою картини. Цей прийом Шишкін використовував не раз, таким способом акцентуючи увагу на велич та розмірах дерев, яким немов не вистачає місця на картині. Ретельно виписані найдрібніші деталі — кора дерев, острівці зеленої трави упереміш із золотистою сухий, молоденькі сосонки віддалік. Сонячне світло заливає стовбури сосен і землю під деревами. У променях світла яскраво зеленіє хвоя, різко проступають тіні, що відкидаються соснами. Ні одне дерево не схоже на інше, красиво своєю власною неповторною красою. Товсті стовбури свідчать про те, що деревам чимало років, їх потужність і розміри вражають. Художник використовував не так багато фарб: зелений, коричневий, світло-жовтий, сірий кольори — але цього виявилося цілком достатньо, щоб жваво і переконливо зобразити шматочок лісу, який, здається, зовсім поруч... Варто зробити крок — і під ногами зашелести опале хвоя, варто простягнути руку — і торкнешся шорстких стовбурів, нагрітих сонцем...
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 06.10.2017
Переглядів: 532 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0