Кожна пора року по-своєму прекрасна. Але весна – це початок усього, немов ніколи й не було, ні літа, ні тепла; ніколи не росла зелена трава, і не цвіли такі яскраві квіти. Та й птахи не співали ніколи так гарно і заливисто. Яскраве сонце і прогріте їм повітря пробуджує де-то в глибині душі неймовірне відчуття легкості. Здається, можна підняти руки, змахнути ними, і обов'язково полетиш.
І ось весна, не чекаючи, поки що залишилася після зими прохолода поступиться їй місцем, знову стрімко і несподівано вривається в життя людей. Зацвіли боязкі проліски, зажужжали сонні мухи і бджоли, зелень пробивається, щоб побачити сонечко, шапкою духмяних запахів закутав колір на деревах. Це – весна! Вона прийшла! Вона принесла радість! Все скрізь загучало, запорхало. На вулицях з'явилося більше людей, всіх їх запросило тепло насолодитися дивними дарами. Кожен день став здаватися святом. Це такий настрій запанував. Вона пробралася в серці кожної людини з запахами мімози і сонячними зайчиками, і тепер ні за що не хоче йти звідти.
Навіть звірі, відчувши тепло, не хочуть поспішати додому. Кішки й коти міцно займають свої позиції на дахах і парканах. Відчувши млість у «калюжі» сонячного світла, собаки влаштувалися зручніше, і розм'якли, немов растопились. Все в них показує достаток і собою, і часом року: нарешті хтось згадав про теплі і включив зігріваючу «лампочку». Їм бідолахам невтямки, що настала весна, вони просто тихо радіють життю.
|
