Маленькі діти ‒ чисті і світлі істоти, ще не заплямовані ненавистю, заздрістю та іншими вадами дорослого суспільства. Дитина росте і тільки в міру дорослішання знайомиться з негативними сторонами людського життя. Але деяким дітям довелося подорослішати різко і назавжди. Це діти війни.
У час Великої Вітчизняної війни діти нарівні з дорослими працювали в тилу, створюючи озброєння та речі першої необхідності для фронтовиків. Хлопці допомагали лікувати поранених і піклуватися про них, доставляли дрібні доручення. Підлітки нерідко йшли в партизани, так як на фронт їх не брали з-за віку. Досі живі бабусі й дідусі, які пережили, будучи дітьми, блокаду Ленінграда чи викрадені в концтабори. Поки живі вони, жива та сама історія. Не можна сказати, що сучасним дітям пощастило, адже далеко не на всіх куточках нашої планети зараз мирно. Діти страждають від війни значно більше, адже вони зовсім не розуміють його сенсу. Не можуть зрозуміти своїм чистим і світлим розумом чому не можна жити дружно, спокійно, щоб поруч були мама і тато, а над головою чисте небо.
Дорослі не думають про дітей, коли розв'язують війну. Хлопці мирного часу часто малюють малюнки на тему: "Війна очима дітей". Одного разу я бачив таку виставку в Москві. Це були малюнки дітей інтернатних закладів. Скільки болю було в цих малюнках! Ці діти не знали війни, але вони і не знали доброго, світлого дитинства поруч з люблячими батьками. Діти не повинні бачити війну на власні очі. Але і історію вони повинні знати, щоб цінувати мир, любити і берегти батьків і не повторювати чужих помилок.
|
