Твір/реферат на тему "Забуті герої Великої Вітчизняної війни: Василь Гормонів" Нещодавно я дізналася про незаслужено забутому герої війни – Василя Егоровиче Гомонове. Про нього випадково почула розповідь від його родича - літнього чоловіка на ім'я Олександр. Незважаючи на молодість, Василь Єгорович Гомонов був командиром партизанського загону. Народився Василь у селі Приютино Брянської області в багатодітній селянській родині. Ріс тямущим, жадібним до знань. В армії, куди він був призваний на строкову службу, відразу звернули увагу на грамотного юнака - Василю запропонували поїхати на офіцерські курси. Але ледь він закінчив їх, помер його батько - без чоловічої допомоги залишилися мати і сестри (а в селі без мужика прожити складно). Довелося Василю повернутися в рідні краї, де він влаштувався на роботу в військкомат.З початком війни він одразу ж почав підготовку до підпільної роботи. Дружину Уляну з трьома дітьми вдалося евакуювати, але залишалися мати і сестри. Василь очолив партизанський загін, успішно воював. Однак на кожну вилазку фашисти відповідали нещадним терором. На центральній площі Приютино встановили шибеницю. Спочатку повісили мати одного з партизанів, які потрапили німцям у полон. Потім послужливий поліцай виштовхнув з натовпу мати Гомонова. Він пояснив німцям, що це мати комуніста і командира партизанів. За нею з криком кинулись діти - молодші сестри Василя. Серце німецького офіцера здригнулося, він відштовхнув її від шибениці. Поліцай не зрозумів цього жесту і ще раз підвів жінку до шибениці. Офіцер накричав на нього. Мати партизана залишилася жива. Сім'я втекла з рідного дому, побоюючись, що в наступний раз німці можуть і не пощадити.Василь Єгорович продовжував воювати. Отримав поранення, лікувався на "Великій землі", повернувся в стрій. Його цінували за знання військової справи, за людські якості, організаторські здібності. Він умів підняти настрій товаришам, надати впевненості. Однак у листопаді 1942 року Василя Єгоровича наздогнала куля. Нагорода – орден Хресного Знамені – прийшла до нього вже посмертно. Одну з вулиць селища Жуківка на Брянщині назвали його ім'ям. Правда, мало хто з нині живучих на ній знає, ким був Василь Гомон. А молодша сестра Василя Єгоровича, Євдокія Єгорівна, на очах якої їх мати вели до шибениці, живе в Брянську. Їй вже за 90 років, але вона зберегла всі дитячі спогади. Що стосується Олександра, від якого я почула розповідь про героя-партизан, він онук Євдокії Єгорівни - правнук Василя Гомонова.
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 21.03.2017
Переглядів: 547 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0