Твір/реферат на тему "Жінки - Герої Великої Вітчизняної війни: Антоніна Петрова" Антоніна Петрова з перших днів війни просилася на фронт, але отримувала відмови - вона була на хорошому рахунку в Лужском райкомі комсомолу і там не хотіли втрачати прекрасного зав.сектором обліку. В середині липня 1941 року їй "пощастило" - командир формується ленінградського винищувального батальйону народного ополчення майор Лукін запросив Петрову в цей загін в якості санинструктора. Він одразу попередив молоду жінку, що воювати доведеться на найнебезпечніших ділянках фронту і про те, що не виключена можливість виконання бойових завдань в оперативному оточенні або в тилу ворога.Антоніну це попередження не зупинило. Антоніна Петрова була не зовсім типовим санінструктором - вона скоріше була бійцем загону, який бере активну участь у бойовій операції, і, як би"сумісництвом", виконує ще і роль санинструктора. Вона була відчайдушна - завжди сама викликалася на виконання найнебезпечніших завдань. В бою вела себе рішуче - якщо раптом закінчувалися боєприпаси, сміливо вступала в рукопашний бій і, заволодівши трофейною зброєю, продовжувала бій. Ну а після бою починала виконувати свої прямі обов'язки саниструктора - надавати першу медичну допомогу пораненим товаришам. У серпні 1941 року її, як вже досить досвідченого спеціаліста по диверсійній роботі, відрядили для постійної роботи в тилу ворога - до партизанського загону, що діяв в оперативному тилу фашистів на Ленінградському напрямку. 4 листопада 1941 року, будучи в дозорі розвідзагону з 11 осіб, Антоніна Петрова помітила засідку карателів. Але зауважила вона засідку вже тоді, коли сама вийшла з укриття. Тоня розуміла, що фашисти її побачили. "Треба попередити розвідників про засідці", - миттєво промайнуло у неї в голові.Але кричати про засідці було не можна - фашисти відразу зрозуміють, що за партизанкою хтось йде ще і тоді може загинути вся розвідгрупа. Незважаючи на те, що часу на роздуми у неї практично не було, Антоніна приймає єдино вірне в її ситуації рішення - вона просто відкрила вогонь по ворогу з автомата. Бій був дуже коротким - вона була на відкритому просторі, а фашисти в укритті. Але завдяки цьому бою іншим бійцям розвідзагону вдалося уникнути загибелі, правда за життя своїх бойових товаришів Тоня заплатила... 8 квітня 1942 року Антоніні Василівні Петрової (14.03.1915 - 04.11.1941) було присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно).
1 2 3 4 5 Категорія: ?-й клас \| Додано: 22.03.2017
Переглядів: 597 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0