Веселий новий рік, мені подарував чудовий настрій! Я був в гостях у бабусі і прокинувся рано вранці від того, що відчув запах свіжої випічки. Моя бабуся пекла новорічний пиріг. Варення з нього просто сочилося, як річки з гірських ущелин. Поки я читав книжку (казки про султана), баба наливала мені в кухоль гарячий і ароматний чай. Після того, як чай був налитий, бабуся поклала мені на червоне блюдце, тришаровий шматочок новорічного пирога.
Після того, як я ситно поснідав, вмився, почистив зуби, погладив кота і собаку, і одягнувши куртку, рукавиці, шапку і валянки я вийшов у двір погуляти. На снігу я намалював рукавичкою сніжинку і бабуся, строго настрого з вікна мені сказала, щоб я навіть не думав є сніг і на мову ловити сніжинки. Але хто ж у сім років, буде слухати бабусю, та й взагалі дорослих? Звичайно ж, я пішов за будинок і почав пробувати сніг на смак, і він мені тоді здавався, солодше ніж ескімо.
Після того, як мені стало холодно і настав час обіду, я побіг у будинок, і бабуся звичайно ж відразу помітила мій мокрий рот, сині губи й червоний ніс, і звичайно, відразу все зрозуміла. Лаяти вона мене не стала, так як не бачила в цьому сенсу. Чим більше мене лає бабуся, тим більше я роблю на зло. Вона просто налила мені гарячого чаю з лимоном, липовим медом і якимись травами. Після цього чаю, у мене навіть не було температури, і я весело і з щасливою усмішкою, дивився у вікно на сніг і іскристі сніжинки.Я уявляв ці сніжинки, маленькими парашютиками, на яких браві і хоробрі вояки, спускаються з небес на землю, так само, як мій улюблений дідусь під час другої світової війни захищав свою батьківщину.
Після того, як зимові канікули закінчилися, і новий рік настав, за мною в село до бабусі приїхали мої батьки. Вдома я почав збиратися в школу. Узяв буквар, пенал і поклав у портфель. Я ніколи не забуду, цей найкращий новий рік у моєму житті, в селі у бабусі. Такі смачні, солодкі, ситні і повітряні пироги з полуничним варенням, печуть тільки наші улюблені бабусі.
|
