Де б не опинився людина згодом - закінчивши школу, отримавши професію і виїхавши жити в інше місце, він ніколи не забуде рідний край і його природу. Мені особливо подобається куточок природи в селі, де живуть мої дідусь з бабусею. Поки це найкрасивіше для мене місце на Землі.
Це лісова галявина, поруч протікає невелика річка. Ходити туди безпечно, тому мене відпускають одного. Від краю села до узлісся веде широка стежка, по боках неї ростуть польові квіти. Влітку мені подобається там усамітнюватися серед зеленіючих дерев, які співають птахів, що літають різнокольорових метеликів. При цьому до самого села подати рукою, тому ти одночасно відчуваєш єднання з водою, зеленню, небом, а й бачиш не так далеко від себе людей. Напевно, це називається гармонією з природою.
Я буваю в селі і взимку. У зимовий час ця лісова галявина теж дуже красива. У нашій місцевості сніжні зими. Коли варто мороз - на стежці, що веде до неї, в променях зимового сонця на снігу переливаються сніжинки! Така картина природи заворожує: на білосніжному просторі чорніють стовбури дерев, а їли здаються особливо пухнастими з яскраво-зеленими голками, а не темними, як влітку або восени.
Про осінь окрема розмова. На узліссі, про яку я говорю, є кілька горобин. І ось, коли листя вже жовтіє, грона червоних ягід піднімають настрій! І ти думаєш - з настанням холодів вони стануть в нагоді пташиному населенню лісу, птахи не залишаться голодними.
Узлісся гарна ще й тим, що в річці, поруч з якою вона розташована, водиться риба. Дрібна рибка, але наловити на уху можна. Ми з дідусем і друзями ходимо, можна сказати, на нічну риболовлю: виходимо десь о четвертій ранку і Удіму рибу пару годин, поки повністю не розвидниться. В цей час водна гладь загадково переливається: дивлячись на неї, мені подобається мріяти.
По можливості я буду повертатися сюди завжди, коли буде вільний час, навіть якщо жити буду далеко від рідного краю.
|
