Твір-розповідь від імені кота на тему «Кіт Мурзик», 5-й клас
Як я потрапив у цю прекрасну сім'ю, я не пам'ятаю. Тоді мені було зовсім небагато часу народження. Головне, що мене назвали Мурзіком і добре годували. Батько сімейства навіть зробив мені будиночок в затишному містечку, де я міг солодко поспати і точити кігтики про дерев'яні дошки. Моє життя протікало буденно і не втомлює.
Але тут настав особливий день. В цю пору достроился новий будинок для всієї моєї родини і люди вирішили мене теж забрати туди. Мама сімейства щось говорила про моє призначення при переїзді, але я так і не зрозумів до кінця людську мову. Рано вранці почалися приготування до переїзду на нове місце проживання. Почався справжній розгардіяш. Меблі розбиралася і складалася в великий кузов автомобіля. Туди ж вирушила вся одяг, посуд і навіть мій затишний будиночок. Від такого переполоху я сховався в найдальший куток і жалібно дивився на події.Але і тут мене знайшли, зловили і посадили в тісну коробку. Тряслися ми довго по вибоїстій дорозі. Я навіть став кричати благим матом від невідомості та страху. Але діти стали гладити мене і заспокоювати.
Раптом машина зупинилася і все повторилося. Але в новий будинок спочатку запустили мене. Для чого бережливо дістали з коробки і випустили біля порога. В ніс ударив не знайомий запах. Пахло свіжим деревом, фарбою і ще чимось незрозумілим. У мене навіть голова закрутилася, хоча вона і так була забита поганими думками. На розум прийшов навіть, а не хочуть мене викинути? Але все обійшлося. Я кілька разів ковтнув свіжого повітря і сміливо ступив за поріг. Тут всі люди навіщось зааплодували і стали обіймати мене в своїх обіймах.Батько сімейства навіть сказав: "Мурзик прийняв наш новий будинок, значить тут нам буде щастя!". Незабаром усі забули про мене і почали розставляти по кімнатах свій скарб. Я ж ходив по всіх приміщеннях і боязко обнюхував дощана підлога. А що! Тут мені здалося, що жити в таких умовах навіть краще, ніж у міській квартирі.
Я вискочив на вулицю і став бігати за настирливими горобцями. Мені набрид сьогоднішній розгардіяш, тому довелося забратися на дах і там чудово відіспатися. Знайшли мене лише ввечері. Розбурхані голоси говорили про те, що мене довго шукали. Радість від нового житла передалася і мені. Новосілля було в самому розпалі, коли і зволили мене нагодувати. Але що поробиш з цими неспокійними людьми? Вічно вони метушаться і бігають добу безперервно. Немає щоб грунтовно поїсти і виспатися...
|
