Твір на тему «Пам'ятний день», 5-й клас
Одним з найбільш важливих і запам'ятовуються на все життя подій стало для мене Перше вересня - день, коли я нарешті-то став школярем. Я пристрасно бажав опинитися в школі, адже дехто з моїх старших товаришів вже встиг надіти на себе шкільну форму, і я дуже хотів від них не відставати. Я довго мріяв, уявляючи, як буду сидіти за партою, і уважно слухати свого першого вчителя.
Однак навряд настало 1 вересня, я сильно занервував. Папа розштовхав мене рано вранці і повідомив, що пора вирушати на урочисте шикування: мене чекає новенька форма, яку я перед цим лише раз одягав - коли міряв, і розкішний букет троянд для вчительки. Я злякався, і заявив, що нікуди не піду - залишуся вдома. Папа злегка здивувався, адже він знав, як я хотів піти в школу. Татові і мамі довелося застосувати все своє красномовство, щоб переконати мене слідувати раніше запланованого.
Коли ми всі разом підійшли до школи, там уже було багато дітей з батьками. Потім нас вишикували в шкільному дворі на лінійці. Мене поставили в пару з дівчинкою Оленою (ми з нею дружимо досі). Лінійка була надзвичайно урочистій, директор привітав дітей та їх батьків з початком нового навчального року, старшокласники виконали пісні, присвячені шкільного життя. На завершення лінійки по двору пройшов одинадцятикласник, на плечі якого сиділа дівчинка з білими бантами. Вона дзвонила дзвіночком. Це був мій перший дзвінок.
Після закінчення урочистої частини нас відвели в клас. Вчителька, Тетяна Єгорівна, почала перший урок. Вона детально розповідала про нашу школу, про те, де розташовані їдальня та спортзал, про те, як вести себе на уроках, а також про те, що ми будемо вивчати у першому класі. Потім вона попросила кожного учня назвати своє ім'я та коротко розповісти про себе. Після першого уроку ми пішли в бібліотеку, за підручниками, а звідти - додому.
На сьогоднішній день я вже п'ятикласник. Минуло п'ять довгих років, але своє перше Перше вересня я чітко, в усіх дрібницях, пам'ятаю досі.
|
