|
Промінь сонця пробився крізь фіранку в моїй кімнаті і від нього повіяло якимось непідробним теплом. На вулиці стояв листопад 2016 року. Погода огидна і тільки промінчик сонця врізався у моє вікно надав трохи настрою. Ось вже більше трьох місяців, як ми вирішили поїхати в гості до наших родичів з Литви. Відразу хочу сказати, що за межами Батьківщини я ніколи не був і це повинно було бути для мене дуже цікавий захід. Два тижні тому ми з татом подали документи в посольство для отримання візи. Сьогодні нам повинні були подзвонити з візового центру, що б ми забрали візи...
Зынь-зынь, послухалося з коридору, де стояв наш старенький стаціонарний телефон. І ось я вже чую, як тато каже, що ми будемо через годину на місці з документами. Візи ми забрали дуже швидко, хоча я думав, що це принесе стільки ж незручностей, як подача документів на ці візи.
Вже скоро! Скоро я опинюся в Європі! Зможу особисто відчути всі принади цивілізованої життя на собі! Кожен день перед сном я прокручував ці думки в голові. Кожну ніч мені снився вечірній Вільнюса (столиця Литви, в яку ми збиралися), як ми з моєю двоюрідною сестрою Ніколь гуляємо по ньому тримаючись за руки. Прикольні старовинні вулички цього міста манили мене, адже я стільки в інтернеті розглядав їх. Швидше б...
День поїздки прийшов, навіть не прийшов, а приповз. Так довго час для мене ще не йшло, але тепер все було в порядку, адже сьогодні я як ніколи бадьорий підірвався в шість ранку для зборів. Виїжджати ми повинні в 10-00 за місцевим часом. Зібрався я досить швидко, так як я вже давним-давно приготував основні речі. Ми виїхали в 10-30, майже, як і задумували. Їхали цілий день і ніч. Дуже втомилися від дороги, але я анітрохи про це не пошкодував, коли побачив Литву. Це було щось з чимось. Все як на картинках з Вікіпедії.Ті ж старовинні вулиці, заповнені білявими литовцями, мова якийсь незрозумілий (литовська) і дуже багато автомобілів.
Ось так я познайомився з країною Литва і провів неспокійну тиждень перед довгоочікуваною поїздкою.
| 
