Осінь – прекрасна пора. Адже саме восени можна піти в ліс і назбирати повний кошик грибів. Найкраще йти з людиною, яка добре розбирається в грибах.
Я люблю ходити за грибами зі своїм дідусем. Він все життя прожив у селі. Дідусь дуже добре знає грибні місця.
Він мене вчить, як відрізнити їстівний гриб від отруйного. Мій дідусь – затятий грибник. Дід знає ліс як свої п'ять пальців. Нічого дивного в цьому немає. Дідусь виріс у цих краях. Він мені розповідав, як, будучи хлопчиськом, збирав гриби і ягоди в тутешніх місцях. Тому кожен кущик, кожен пень, кожне деревце йому добре знайоме.
Ми йдемо в ліс рано вранці, коли сонечко тільки починає підніматися над горизонтом. Ранкова прохолода проганяє геть сонливість і бажання залишитися вдома. Я беру з собою кошик і кошик. Півдорозі ми з дідом їдемо на автобусі. Потім ми виходимо на одній із зупинок і продовжуємо свій шлях пішки.
Дідусь добре пам'ятає, де знаходиться поляна з грибами. Тут їх так багато! Ми збираємо гриби в кошик. Скоро там зовсім не залишається місця: кошик сповнена до країв грибочками!
Тоді я згадую про козуб, яке залишив десь поруч у кущах. Я йду його шукати і натикаюся на їжака, який квапливо ховається серед пожухлої осіннього листя. Я встигаю помітити, що до його иголочкам приколений білий гриб. Виходить, що не ми одні прийшли в ліс за грибами! Нарешті, я знайшов кошик і поспішив до дідуся, щоб назбирати ще грибів.
Ми повернемося додому не з порожніми руками! У нас в кошику тісняться справжні дари осіннього лісу: лисички, підосичники, підберезники, опеньки! Бабуся так зрадіє! Вона вміє готувати смачний грибний суп і ароматне спекотне.
Втомившись, ми з дідом сіли на величезний пень і перекусили бутербродами з лимонадом, які захопили з собою. Осінній день такий короткий! Ми добралися додому, коли сонце вже лягло спати.
|
