Одного разу прекрасним осіннім днем ми вирушили з батьками і старшим братом в ліс по гриби. І дуже дивно, що наші дві кішки пішли з нами. Ми всіляко ганяли їх назад, але вони завзято йшли поруч з нами. У підсумку нам стало весело від того, що наші вихованці вирішили нас супроводжувати.
Прийшовши в ліс, ми захопилися збиранням грибів і стали насолоджуватися природною красою. Пошуки грибів відвернули нас від наших братів менших, і вже коли ми зібралися додому, помітили, що наших кішок немає. Я дуже засмутилася, в голові почали крутитися страшні картини.
Я вмовила батьків зайнятися пошуками наших домашніх тварин. Десь близько години ми бродили по лісових просторах, звали наших улюблених вихованців. Але, на жаль, пошуки не увінчалися успіхом, і було вирішено повертатися додому без наших братів менших. Настрій було жахливим, навіть батьки були засмучені, незважаючи на те, що грибів ми набрали дуже багато.
Прийшовши додому, я все-таки сподівалася на те, що мої кішки повернутися додому, адже я їх дуже любила. Бачачи моє пригнічений настрій, брат запропонував повторити пошуки я, звичайно ж, підтримала цю ідею. І ми з братом удвох, незважаючи на те, що на вулиці вже сутеніло, відправилися в ліс. Сказати чесно, нам було трохи страшно. Дійшовши до лісу, ми знову почали кликати своїх кішок, але ніхто не відгукувався. Дуже засмучені ми поплентались додому. Спати я лягла з поганим настроєм, але вранці мене чекав сюрприз, на моєму ліжку спали мої улюблені кішки.
Моїй радості не було меж, я була щаслива.
|
