Твір для 6 класу на тему «Маленьке лисеня»
Як завжди, канікули я проводив на селі в бабусі з дідусем. Тут прекрасна природа і давні друзі, тому моїй радості від майбутньої поїздки не було кінця. Довга дорога пройшла без пригод і в дали показався старий будинок людей похилого віку. Зустріч була приємною і веселою. Бабуся накрила стіл до чаю з домашнім варенням і медом. Втома від шляху зовсім зморила мене і я швидко заснув.
Як і завжди, рано вранці, мене вже чекали місцеві хлопчаки. Ми взяли з собою їжу і відправилися гуляти по лісі. Повітря наповнювався сонячними зайчиками і веселими співами не знайомих пташок. Ми натовпом вторглися в саму гущу щільно стояли дерев. Навколо ріс непрохідний чагарник з підозріло шевелящіхся гілками. То тут, то там лунав зрадницький хрускіт з під ніг і ставало страшно. У такій обстановці я мало не скрикнув від того, що зовсім поряд поворухнувся помаранчевий грудочку. Ним виявився зовсім маленьке лисеня. У нього кумедно стирчали в обидва боки гостренькі вушка, а хвостик прикривав крихке тільце. Я обережно взяв його в руки і притулив до грудей. Звір тремтів від ранкового холоду і був радий подвернувшемуся тепла. Кусатися він і не подумав, позіхнув і спробував залізти під мишку.
Додому ми йшли швидко, щоб показати дідусеві дивовижну знахідку. Той тільки мене пустив у хату і попросив випустити лисеняти, який відразу забився в найдальший кут. Бабуся налила в блюдечко молока і поставила на підлогу. Ми разом покинули кімнату і стали спостерігати за твариною у віконце. Малютка підозріло озирнувся по сторонах і тихенько підійшов до частування. Пив молоко він спішно, але акуратно - видно було, що він загубився і зовсім изголодал. З часом його впалый животик став округлятися, а оченята вже випромінювали не страх, а задоволення.Від втоми його тоненькі ніжки дрібно тремтіли і ледве витримували прибавляющийся вагу. Звірятко ще кілька разів лизнув рідина з блюдця і одразу ж упав в солодкій знемозі. Його повіки прикрилися, а носик уткнувся в пухнастий хвостик - лисеняти скував сон.
Намилувавшись дивиною хлопці розійшлися по домівках, а ми ще довго возилися з лисенком і всю ніч не спали, т. к. він став скиглити по своїй мамі. Довелося рано вранці віднести його на місце і залишити в лісі, щоб його знайшла лисиця. Було шкода з ним розлучатися, але дідусь сказав, що дикому звірові нічого робити серед людей. Більше лисеняти я не бачив, але спогади про цю пригоду ще довго нас хвилювали.
|
