Влітку, коли я вийшла на сільську вулицю, я відчула тонкий запах трави, бачила росу на ній, маленьких жучків. Я пішла вздовж до мого улюбленого полю. Там я зазвичай проводила час з батьками, а іноді і одна.
З собою я взяла два бутерброди з ковбасою і домашнім хлібом, який пече моя бабуся зазвичай у суботу, рано вранці, коли всі ще сплять. Я взялася за них, роздрукувала фольгу і надкусила. Після невеликого, але ситного перекусу я вирішила насолодитися живою природою.
Я прилягла на сіно, спостерігала за метеликами, які кружляють, пташками, тихо щебечущими про щось своє на гілочці одного дерева. Я відчувала кожен порив вітерця.
Раптом я побачила свою подругу далеко, я побігла і крикнула їй. Вона почула, пішла на зустріч. Я сказала їй "привіт", вона теж привіталася зі мною. Тоді я покликала її подивитися літній захід на поле разом. Вона була не проти, до того ж всі справи вже зробила і хотіла б розслабитися.
Ми прийшли на поле, присіли до стогу сіна. Вона сказала мені, що хоче їсти, а я згадала, що залишився ще один бутерброд. Запропонувала їй, вона не відмовилася і я поділилася з нею, адже вона завжди пригощала мене чимось смачненьким, коли ми заходили до неї додому після школи, щоб разом робити уроки. Почався занепад. Ми були вражені цією красою. Все стихло, темно-синій ніжний переходив у бордово-червоний колір. Це було чудово!
Настав час іти. Ми встали, я проводила Олю до перехрестя і ми розійшлися по домівках.
|
